ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ
для студентів спеціальності 5.02020201 «Хореографія» та 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»

Укладач: С.П.Мосякіна

Навчальний модуль № 1

 Тема 1.Сутність та організація підприємництва

  1. Поняття «підприємництво». Основні функції підприємництва.
  2. Основи виникнення і розвитку підприємництва.
  3. Підприємницька ідея та механізм її втілення.
  4. Технологія заснування власної справи.
  5. Основні способи організації власного бізнесу.

1. Підприємництво – організація виробництва, під­приємницька здатність до такої організації як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).

 ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА:

  • Новаторська функція – сприяння процесу продукуван­ня нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг тощо.
  • Організаційна функція– впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та кон­троль за їх виконанням.
  • Господарська функціянайефективніше  використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.
  • Соціальна функція виготовлення товарів і послуг, не­обхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.
  • Особистісна функція – самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи.

Комплексне  визначення сучасної сутності підприємництва: самостійне організаційно-госпо­дарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збу­ту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації власної мети.

2. Двома сторонами су­спільного виробництва є: продуктивні сили і виробничі відносини (або відносини еко­номічної власності).
Продуктивні сили чинник, який забезпечує перетво­рення речовини природи відповідно до потреб людей і створює різноманітні блага (матеріальні, духовні).
Продуктивні сили: люди (основна про­дуктивна сила), засоби праці (річ або сукупність речей, яки­ми людина діє на речовину природи), предмети праці  (ре­човина природи, на яку людина діє у процесі праці, оброб­ляючи її.), наука і інформація, сили природи  (сонце, вітер, морські та океанські припливи, ядерна енергія та ін.), форми і методи організації виробництва.

 Виробничі відносини: організаційно-економічнівідносини з приводу 1) грошового обігу, ціноутворення, фінансів та кредиту, маркетингу і менеджменту, біржової справи тощо; 2) трудової діяльності, поділу, спеціалізації та кооперації праці, обміну засобами виробництва тощо; соціально-економічні відносини з приводу різних форм власності, розподілу доходів та багатства в цілому, відтворення суспільного виробництва.

Матеріальною основою виникнення підприємництва є товарне виробництво (організація суспільного госпо­дарства, за якої окремі продукти виготовляють відокрем­лені виробники і для задоволення суспільних потреб не­обхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, які внаслідок цього стають товаром). Найкращі можливості для розкриття підприємницьких здібностей людини, для організації підприємницької діяльності створює ринкова економіка.3. Підприємницька ідея – конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення.

 Окремі елементи цього цілісного знання:

  • усвідомлення необхідності працювати на межі своїх здібностей (фізичних, розумових, організаторських та ін.);
  • відмова від попереднього виду занять, професії тощо;
  • прагнення стати власником, передусім власником підприємства (а отже відмова від праці на інших осіб);
  • прагнення постійно збільшувати своє багатство шляхом створення товарів і послуг, необхідних для су­спільства;
  • прагнення в такий спосіб реалізувати свою мету, до­могтися визнання у суспільстві й навіть впливу на політику;
  • чітке усвідомлення шляхів отримання ресурсів для створення власного підприємства або труднощів при його створенні за наявності власних нагромаджень;
  • знання певного виду підприємницької діяльності, шляхів створення підприємства у відповідній сфері чи га­лузі народного господарства;
  • вміння вибрати оптимальну організаційну та ор­ганізаційно-правову форму його існування;
  • знання можливих ризиків, які очікують діяльність підприємства та вміння управляти ними, нейтралізувати найгірші негативні сторони;
  • вміння організувати облік на підприємстві та знан­ня основ такого обліку;
  • знання зовнішніх чинників, які впливають на під­приємницьку діяльність: чинного законодавства, форм та засобів економічної політики тощо.

Виявом підприємницької ідеї є ідеяство­рення нового товару або послуги. Новий товар – товар, який принципово відрізняється від наявних на ринку товарів або має серйозні якісні вдоско­налення порівняно з товарами-аналогами.

Джерела підприємницької ідеї:

1) отримані знання у середній школі та вищому за­кладі освіти при вивченні економічних дисциплін;
2) досвід у цій сфері батьків, родичів та знайомих;
3) інформація, отримана із засобів масової інформації;
4) думка споживачів про доцільність мати нові товари, отримувати нові послуги;
5) ідеї науковців, які проводять теоретичні та при­кладні дослідження;
6) відвідування ярмарків і виставок передового досвіду;
7) ідеї потенційних конкурентів, публікації у профе­сіональних виданнях;
8) знання основних способів підтримки державою підприємницької діяльності.

4. Для створення малих приватних підприємств, які ви­користовують індивідуальну форму організації бізнесу (індивідуальне підприємство, засноване на осо­бистій власності фізичної особи та його власній праці, наприклад, праця у сфері мистецтва), необхідним є статут підприємства.

Основні джерела формування майна підприємства:
1)    грошові та матеріальні внески засновників;
2)    доходи, отримані від господарської діяльності;
3)    доходи від цінних паперів;
4)    кредити банків та інших кредиторів;
5)    капітальні вкладення і дотації з бюджету;
6)    доходи від роздержавлення та приватизації влас­ності;
7)    придбання майна іншого підприємства.

Державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяль­ності здійснюють у виконавчому комітеті міської, район­ної Ради народних депутатів або в районній раді за місцезнаходженням керівного органу (правління, ди­рекції та ін.) чи місцем проживанням суб’єктів бізнесу. Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи – необхідні такі установчі документи:

  • рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб’єкта підприємницької діяль­ності. Таким рішенням за наявності двох і більше влас­ників (або уповноважених ними органів) є засновницький договір;
  •  статут (якщо це передбачено законодавством щодо створюваної організаційно-правової форми господарю­вання);
  •  реєстраційна картка, заповнена у трьох примірни­ках (крім ідентифікаційного коду) і підписана заявником (слугує водночас заявою про державну реєстрацію);
  • документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору;
  • нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (подається, коли власником (одним із власників) підприємниць­кої діяльності є юридична особа).

5. Для організації власного бізнесу необхідний початко­вий (стартовий) капітал. Початковий капітал– сума грошей, цінних паперів або матеріально-речових цінностей, необхідних підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг. Де взяти початковий капітал, щоб почати свій власний бізнес?

  • Сім’я та друзі.
  • Кредит для малого бізнесу.
  • Венчурні капіталісти.
  • Кредит житлового капіталу.

 З юридичного погляду підприємство може бути створене:

1) згідно з рішенням власника (ів) майна чи уповноваженого ним (ними) органу підприємства за­сновника, або за рішенням трудового колекти­ву відповідно до чинного законодавства, а також внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з антимонопольним законодавством;

2)  внаслідок виділення із складу діючого підприємства, на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Обмеження підприємництва:

1)    виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин (крім спеціально обумовлених);
2)    виготовлення і реалізація військової зброї та боє­припасів до неї, вибухових речовин;
3)    видобування бурштину;
4) охорона окремих особливо важливих об’єктів дер­жавної власності (перелік яких дається Кабінетом Мі­ністрів);
5)    розробка, випробування, виробництво та експлуа­тація ракет-носіїв.

Ці види діяльності можуть здійснюватися лише держав­ними підприємствами та організаціями.

Перелік видів діяльності, якими можна займатися лише за ліцензіями встановлює уряд. Ліцензія документ, який видається н власнику дер­жавними органами, на право займатися певним видом підприємницької діяльності (що потребує обмежень) або з метою вилучення платежів за надання такого дозволу.

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації.  

Тема 2: Загальні умови підприємницької діяльності

  1. Умови і принципи підприємницької діяльності.
  2. Етика підприємництва та соціальна відповідальність у бізнесі.
  3. Мале підприємництво: сутність; державна підтримка малого бізнесу.
  4. Форми і методи реалізації послуг у сфері культури.

Щоб підприємницька діяльність стала ефективною і стабільною, необхідно створити певний комплекс умов в усіх сферах суспільного життя: економіки, права, політики та ін. В економічній сфері найважливішими умовами є:

1) реальний плюралізм форм власності (на­явність різних типів та форм власності, які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо);
2) розвинута інфраструктура підтримки підприєм­ництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);
3) стабільна, науково обґрунтована економічна полі­тика держави (політика підтримки підприєм­ництва, передусім дрібного);
4) державне регулювання економіки (за допомогою економічних важелів);
5) раціональна економічна, зовнішньоекономічна політика, (продумана політика протекціонізму, за­хисту вітчизняного товаровиробника).

У сфері права основними умовами підприємницької діяльності є:

1) ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва;
2) розвинуте антимонопольне законодавство та на­явність механізмів його реалізації;
3) ефективна система захисту інтелектуальної влас­ності;
4) проста процедура реєстрації підприємств, скорочен­ня форм звітності та контролю за їх діяльністю, відсутність хабарництва і чиновницького свавілля у цій діяльності;
5)    пільгове податкове законодавство.

Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є:

  • стабільна політична ситуація;
  • позитивна суспільна думка щодо діяльності підприємців;
  • належний рівень культури підприємництва: етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері та ін.

2. Етика  підприємництва (ділова етика) – цекомплекс норм і правил моральної поведінки керівника і вміння поєднувати про­фесійні принципи управління із загальногуманітарними. Культура підприємницької діяльності спира­ється на такі соціальні цінності: рівність, справедливість, повага, злагода, порядок. Елементи культури підприємницької діяльності:

  • матеріальні (рівень розвитку підприємства, зокрема управлінської та інформаційної техніки
  • духовні (сукупність професійних знань підприємця, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення)
  • особистісні (вид підприємницької діяльності, можливість збагачення, ступінь економічної свободи)
  • інституціональні (соціальні цінності й норми, в тому числі віра й переконання)

3. Соціальна відповідальність бізнесу – одна з провідних концепцій у тлумаченні основної мети діяльності підприємств. Вона означає, що такою метою перестало бути максимальне привласнення прибутку, а стало задоволення соціальних потреб та інтересів усіх верств населення.

4. Кількісні критерії зарахування під­приємств до категорії малих: чисельність зайнятих на них працівників, обсяг валової виручки, обсяг податку, балансова вартість активів.

 Позитивні риси малих підприємств

  • гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;
  • повніше використання робочої сили та устаткуван­ня, менший рівень запасів;
  • раціональна організаційна структура підприємства;
  • швидка адаптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, запитів споживачів;
  • можливість швидкого впровадження значної частки нових ідей;
  • невисокі експлуатаційні витрати;
  • відносно невеликий капітал для створення таких підприємств;
  • можливість зменшення витрат за раху­нок вузької спеціалізації, економії на управлінських вит­ратах та ін.;
  • високі шанси на успіх;
  • значна роль у створенні нових робочих місць;
  • створення конкурентногосередовищаяк важливої рушійної сили економічного прогресу.

     Негативні риси малих підприємств

  • нижча продуктивність праці порівняно з крупними підприємствами;
  • нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки;
  • економія на умовах праці та техніці безпеки;
  • обмеженіша можливість підвищувати кваліфіка­ційний рівень найманих працівників;
  • значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо;
  • обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва;

   Основні напрями підтримки малого підприєм­ництва:

  • Фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності: надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик; дотацій, податко­вих пільг і кредитів, амортизаційних пільг.
  • Кадрове та інформаційне забезпечення: навчання, підвищення управлінської кваліфікації підприємців; заснування регіональних інформаційних центрів; створення мережі консульта­тивних пунктів, з різних напрямів діяльності малих підприємств; центрів розвитку малого бізнесу.
  • Подат­кова політика: сприятлива подат­кова політика щодо інвестицій, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР); створення робочих місць.
  • Створення ефективної законодавчої бази

5. Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній та аматорській основі і в порядку, визначеному законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об’єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

     Особливості послуг у сфері культури: неможливість придбати їх про запас (концерти, циркові програми неможливо зберігати на складі); неможливість переміщувати (зіграний на різних сценах і різними акторськими групами спектакль щоразу є окремим продуктом)

Види нематеріальних послуг за функціональними особливостями:

Послуги, що безпосередньо виконують культурну функцію:

  • послуги, які надають актори, читці, музиканти, співаки під час концертів, шоу, спектаклів, лекцій, екскурсій;
  • послуги, які надають диригенти, балетмейстери, хормейстери, режисери та ін.

Послуги, що виконують функцію «поширювального механізму»:

  • видача книг в бібліотеках, показ фільмів у кінотеатрах, прокат відеокасет, театральних костюмів і реквізиту, продаж предметів художнього мистецтва

Матеріальні послуги за функціональним призначенням поділяють на:
виробничі засоби культури – продукти організацій культури і мистецтва, за допомогою яких інші заклади або творчі працівники мають змогу створювати свої продукти

  • фарби, пензель, мольберт
  • гримувальні засоби
  • театральна бутафорія, реквізит, театральні костюми
  • музичні інструменти
  • поліграфічна техніка та ін.

 інформаційні засоби культури – продукти, за допомогою яких споживач задовольняє різні культурні потреби:

  • аудіо-, відеотехніка та ін
  • різноманітні засоби масових комунікацій

З огляду на функції організацій культури і мистецтва, послуги класифікують на такі групи:

культурно-професійна освіта

  • діяльність архівів, бібліотек, лекторіїв
  • освітня діяльність спеціальних навчальних закладів
  • окремі види пізнавального туризму щодо надання відповідних культурних послуг

художня творчість

  • діяльність закладів мистецтва: театрів, концертних організацій, філармоній, цирків
  • діяльність професійних художників, скульпторів, майстрів художніх народних промислів
  • аматорська творчість щодо надання відповідних культурних послу

відпочинок і розваги населення

  • організації шоу-бізнесу та інші розважальні заклади

Тема 3 : Особливості маркетингу у сфері культури

  1. Маркетингове середовище: внутрішнє, зовнішнє.
  2. Маркетинговий комплекс та його складові.
  3. Маркетингові дослідження: методи маркетингових досліджень.

Маркетинг у сфері культури та мистецтва – це «мистецтво досягнення тих сегментів ринку, які найбільш ймовірно зацікавлені в даному продукті, адаптуючи до продукту комерційні змінні – ціну, місце і просування, – щоб  встановити контакт продукту з достатнім числом споживачів і досягти цілей, сумісних з місією організації культури».

Піраміда_Маслоу.svg

https://uk.wikipedia.org/wiki/Піраміда_потреб_Абрагама_Маслоу

Ключовим поняттям маркетингової діяльності, є потреби споживачів. Секрет успіху будь-якої фірми на конкурентному ринку – в умінні якнайкраще їх задовольнити. Потреба – відчуття людиною нестачі чогось необхідного, спрямоване на його зменшення чи ліквідацію. Бажання – зовнішня форма вияву потреби, яка набула специфічної, конкретної форми відповідно до культурного рівня та особистості індивіда. Попит – це бажання з урахуванням наявної купівельної спроможності (забезпечена грошима потреба в товарах, які реалізуються на ринку. Товар – це все, що може задовольнити потребу або бажання і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання та споживання. Обмін – акт отримання бажаного продукту з пропозицією чогось натомість. Угода – обмін цінностями (погодження умов, терміну та місця їх реалізації). Ринок – сукупність покупців та продавців, які намагаються та здатні купити, заінтересовані у продажу товарів і схильні до обміну.

Маркетингове середовище є ключовим моментом процесу управління. Складається із сукупності факторів на макро- і мікрорівнях, які безпосередньо впливають на ефективність роботи організації.

Соціальні фактори макросередовища: політичні, економічні, демографічні, соціокультурні, науково-технічні. Сфера культури вирізняється стійкими зворотними зв’язками зі своїм макросередовищем, які полягають у безпосередньому впливі на формування особистості, культурного рівня нації, що в кінцевому рахунку впливає на відношення до сфери культури.

Мікросередовище поділяється на зовнішнє середовище (реальні і потенційні відвідувачі; спонсори і покровителі; партнери; конкуренти; засоби масової інформації тощо); внутрішнє середовище (особи і ті сили, що здійснюють маркетинг всередині фірми; служби, які планують, розробляють і здійснюють маркетингові програми окремо для відвідувачів, друзів установи, спонсорів і т.д.

Рисунок3

Комплекс маркетингу– це сукупність маркетингових засобів (товар, ціна, розподіл, просування), певна структура яких забезпечує досягнення поставленої мети та вирішення маркетингових завдань.

Комплекс маркетингу (marketingmix) (4Р): Product (товар /послуга/), Price (ціна), Place (місце), Promotion (просування)

Рисунок6

Маркетингові дослідження – об’єктивний  збір та аналіз добровільно отриманої інформації про ринки споживачів, товари і послуги

Рисунок7

Ціль дослідження залежить від фактично сформованої ринкової ситуації. Маркетингові дослідження завжди націлені на визначення і рішення якої-небудь конкретної проблеми, тобто сукупності приватних задач, що випливають з головної задачі

Робоча гіпотеза це імовірне припущення щодо сутності і шляхів вирішення розглянутих явищ, свого роду алгоритм вирішення виявлених для дослідження проблем. Вона є основою для визначення системи показників.

Рисунок8

Методи збору інформаці

Метод Визначення Форми Економічний  приклад Переваги та проблеми
Первинні                 дослідження Збір даних під час їх виникнення
Спосте­реження Планомірне охоплення обставин, що сприймаються органами чут­тів, без впливу на об’єкт спостереження

Польове та лабораторне, особисте, за участю та без участі

спостерігача

Спостереження за поведінкою споживачів у крамниці перед вітринами Часто-густо більш об’єктивне і точніше, ніж опитування. Багато фактів не піддаються спостереженню. Високі витрати.
Інтерв’ю Опитування учасників ринку та експертів Письмове, усне, телефонне, вільне, стандартизоване

Збір даних про звички споживачів, дослідження

«іміджу» марок, фірм та мотивації

Дослідження обставин, що не сприймаються (наприклад, мотивів). Надій­ність, вплив інтерв’юера, репрезентативність вибірки
Панель Збір даних у групі, що повторюється через рівні проміжки часу Торговельна, споживацька Постійне стеження за торговими запасами у групі крамниць Виявлення розвитку у часі. Смертність панелі, ефективність панелі
Експеримент Дослідження впливу одного фактора на інший водночас з контролем за сторонніми факторами Польові, лабораторні Тест ринку, дослідження продукту та реклами Можливість окремого спостереження за впливом змінних. Контроль ситуації, реалістичність умов. Великі затрати часу та коштів
Вторинні дослідження Обробка даних, що вже є Аналіз частки ринку за допомогою даних обліку та зовнішньої статистики Низькі витрати, швидкість. Неповні та застарілі дані, невідповідність методик отримання даних

Рекомендована література

  1. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика : навч. посібник  / В.Г. Герасимчук. – Київ : Вища школа, 1994.
  2. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія : навч. посібник / упоряд. І.О. Слєпов. – Київ : Либідь, 1993.
  3. Прауде В.Р. Маркетинг : навч. посібник / В.Р. Прауде, О.Б.Білий. – Київ : Вища школа, 1994.

Інформаційні ресурси:

  1. Мочерний С. В. Основи підприємницької діяльності [Електронний ресурс] / С.В. Мочерний, О.А.Устенко, С.І.Чеботар. – К. : Вид. центр «Академія», 2001. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Основи_підприємницької_діяльності,_Мочерний,_ Устенко _Чеботар, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.
  2. Варналій З.С. Основи підприємницької діяльності [Електронний ресурс] / З.С. Варналій. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/knigi/164-osnovi-pdprimnitsko-dyalnost-varnaly-zs.html, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.
  3.  Полянин Юрий Анатолиевич [Електронний ресурс] : [Веб-сайт].– Режим доступу:http://www.polianinyury.ru, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.
  4. Основи маркетингу : лекції.– Режим доступу: http://buklib.net/books/21969/, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.
  5. Marketing-helping.com. Доступний маркетинг [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Режим доступу: http://marketing-helping.com/index.php, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.
  6. Федоренко В.Г. Основи менеджменту : підручник [Електронний ресурс] / В.Г.Федоренко. – К.: «Алерта», 2007. – 420 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/1410072650947/menedzhment/osnovi_menedzhmentu, вільний (дата звернення 02.10.15). – Назва з екрана.