Захист  Вітчизни (основи медичних знань) (методичний пакет)

Методичний пакет для студентів з дисципліни “Захист Вітчизни (основи медичних знань)”

Зміст самостійної роботи

 Перелік тем винесених на самостійне вивчення

  1. Самостійна робота № 1
  2. Тема: «Правила дій людини під час стихійних лих»
  3. Самостійна робота №2
  4. Тема: «Захист населення від надзвичайних ситуацій»
  5. Самостійна робота №3
  6. Тема: «Захист населення від надзвичайних ситуацій»
  7. Самостійна робота №4
  8. Тема: «Організація цивільного захисту навчального закладу»
  9. Самостійна робота №5
  10. Тема: «Міжнародне гуманітарне право про захист життя людей»
  11. Самостійна робота № 6
  12. Тема : «Здоров’я людини і навколишнє середовище»
  13. Самостійна робота № 7
  14. Тема:  Техніка зупинки кровотеч.
  15. Самостійна робота № 8
  16. Тема : «Засоби, що застосовуються для обробки ран »
  17. Самостійна робота № 9
  18. Тема : «Інфекційні захворювання»

Самостійна робота №1

Тема: «Правила дій людини під час стихійних лих»:

  1. Дії населення під час пожежі.
  2. Дії населення під час повені.
  3. Дії населення під час землетрусу.
  4. Дії населення під час селевого потоку.
  5. Дії населення під час снігових заметів і обвалів.
  6. Дії населення під час урагану.

        Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що значну руй­нівну силу, завдає великої шкоди життєдіяльності населення, знищує матеріальні цінності.

        Пожежа — це стихійне поширення вогню, що вийшов з-під конт­ролю людини. Пожежі трапляються у лісах і на торф’яниках, у житло­вих і виробничих приміщеннях, в енергетичних мережах і на транспорті.

         Дії населення під час пожежі. Вийти із задимленої зони швидко і під прямим кутом до напряму вітру; якщо немає можливості вийти, то слід триматися якомога ближче до рівня землі (бажано дихати через ватно-марлеву пов’язку), увійти у водойму або накритись мокрим одягом. У приміщеннях не потрібно користуватись ліфтом, якомога скоріше зали­шити будівлю, допомогти дітям і старим людям.

        Повені — масштабні затоплення суходолу, коли вода у річках під­німається вище за звичайний рівень внаслідок рясних опадів, швид­кого танення снігів, утворення льодових заторів або коли вітер жене воду з боку моря в гирла річок.

        Дії населення під час повені. Перенести необхідні речі на верхні поверхи (особливо теплий одяг). Постійно подавати сигнали лиха. Пере­ходячи у плавзасіб, дотримуватися правил безпеки і не перевантажувати його. Не сідати на борт, не розгойдувати плавзасіб. Коли рятуєте людину, ураховуйте напрям течії і зберігайте спокій, а в разі рятування людини, яка не контролює свої дії, підпливайте до неї позаду і за волосся (плечі) тягніть до берега, щоб уникнути потрапляння води в легені.

        Землетруси — явища, що відбуваються у певних ділянках земної кори. Потужне проявлення внутрішніх сил землі, яке спричиняє підземні поштовхи і коливання поверхні. Серії коливань — від кількох секунд до доби. Це одне із найбільш жахливих стихійних лих, що виникає зне­нацька. Інтенсивність землетрусу вимірюється за 12-бальною шкалою (ММ8К-86).

          Дії населення під час землетрусу. Коли почались перші поштовхи, без паніки негайно потрібно покинути будівлю сходами, взявши доку­менти і одяг, а на вулиці відійти подалі від будівлі на відкрите місце. У будівлі під час поштовхів не пересувайтесь, а займіть місце біля опор­ної стіни, у дверному отворі або куті. Можна сховатись під столом подалі від скла та інших падаючих важких речей. Не потрібно користуватись відкритим вогнем (свічкою), бо може статися витік газу. Слід уникати перебування під балконами, карнизами, парапетами, обірваним елект­ричним дротом. Знаходячись в автомобілі, не потрібно під час поштовхів його залишати.

        Селеві потоки — це стрімкий рух з гір селю — суміші води, каміння, щебеню, піску і глини; вони затоплюють, знищують усе на своєму шляху, пересуваючись хвилями зі швидкістю до 10 м/с від декількох хвилин до кількох годин. Крутий передній фронт хвилі може бути до 15 м заввишки.

       Дії населення під час селевого потоку. Негайно піднятись з дна уще­лини на висоту 50-100 м, пам’ятаючи, що каміння розлітається навколо з великою швидкістю.

     Зсуви відбуваються частіше по берегах річок і водоймищ. Основною причиною їх виникнення є надлишкове насичення підземними водами глинистих порід до текучого стану, внаслідок чого вниз по схилах зсову­ються величезні маси ґрунту, а разом з ним — усі споруди.

     Ураган (буря, смерч, шторм, цунамі) — це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Ботфорта). Може спровокувати інші стихійні лиха, бо виділяється потужність, яка порівнюється з вибухом надпотуж­ної ядерної бомби.

       Снігові замети й обвали утворюються взимку під час снігопадів і можуть бути настільки великими, що набувають характеру стихійного лиха. У разі випадіння снігу впродовж 12 годин і коли швидкість вітру складає більше 14 м/с, замети стають дуже небезпечними. За таких обста­вин можуть бути перервані лінії електропередач, будівлі і вежі.

      Дії населення під час снігових заметів і обвалів. Небезпечно відходити далеко від авто, потрібно постійно подавати сигнали лиха. Краще за все знайти укриття і перечекати, поки не завершиться снігопад.

       Дії населення під час урагану. Зайняти місце подалі від вікон у небез­печному приміщенні; вимкнути електричний струм, перекрити крани газу, води (на відкритому місці — подалі від легких будівель, закриваю­чись від уламків листами фанери, ящиками тощо, у підвалах, будівлях, але не у поруйнованих будівлях). Краще знаходитись подалі від водой­мищ, естакад, мостів, ліній електропередач, дерев, промислових об’єктів, веж. Якщо є реальною загроза смерчу, не залишайтесь в авто, краще схо­ватись на дні кювету, ями і накритись одягом, гілками.

 Завдання до вивчення

Студенту необхідно законспектувати будь-які три питання  в робочому зошиті.

 Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №1

Самостійна робота №2

Тема: «Захист населення від надзвичайних ситуацій»

  1. Сигнал «Увага всім!»
  2. Сигнали оповіщення населення в мирний час.
  3. Сигнали оповіщення населення за режиму воєнного стану.

 Для своєчасного попередження населення введені сигнали попе­редження населення у мирний і воєнний час.

 Попередній сигнал «Увага всім!» повідомляє населення про на­дзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози нападу про­тивника у воєнний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомогою сирени й виробничих гудків.  Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор, прослухати сиг­нал і текст інформації про дії населення після одержання сигналу. Якщо немає радіо, телевізора або вони не працюють, слід з’ясувати значення й зміст інформації у сусідів або інших людей.

Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали оповіщення населення в мирний час.

 «Аварія на атомній електростанції», повідомляються місце, час, масштаби, інформація про радіаційну обстановку та дії населення;

«Аварія на хімічно небезпечному об’єкті», повідомляються її місце, час, масштаби, інформація про можливе хімічне зараження території, напрямок та швидкість можливого руху хмари зараженого повітря на населені пункти, а також інформація про дії населення;

«Затоплення», повідомляється район прогнозованого затоплення у наслідок підйому рівня води в річці чи аварії гідрологічних споруд;

«Штормове попередження», надається інформація для населення про посилення вітру. Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки органів цивільного захисту згідно інформації сигналу.

 Сигнали оповіщення населення за режиму воєнного стану.

«Повітряна тривога». Сигнал обов’язковий для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного району з повітря. ЗМІ передають текст: «Увага! Увага! Повітряна тривога! По­вітряна тривога!» Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудками підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2—3 хв.

Сигнал може застати в будь-якому місці й будь-який час. В усіх ви­падках необхідно діяти швидко, впевнено, без паніки. Суворо дотри­муватися правил поведінки, вказівок органів цивільного захисту.

«Відбій повітряної тривоги». Органами цивільного захисту через радіотрансляційну мережу передається текст; «Увага! Увага! Грома­дяни! Відбій повітряної тривоги!».

«Радіаційна небезпека» подається в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утворилася від ви­буху ядерного боєприпасу.

«Хімічна тривога» подається у разі загрози або безпосереднього виявлення хімічного або бактеріологічного зараження територій.

Успіх захисту населення залежатиме від чіткості виконання дій від­повідно до отриманого сигналу по профілактиці ураження, викорис­танню індивідуальних та колективних засобів захисту й вимог органів цивільного захисту.

Завдання до вивчення

  1. Студенту необхідно законспектувати сигнали оповіщення населення  в робочому зошиті.
  2. Виконати завдання.

Тематичне  завдання:
Використайте електронну мапу вашого (напр. м. Гадяч ) регіону (області) і прилеглих районів в радіусі 50 км, і нанесіть схему розміщення потенційно небезпечних об’єк­тів з позначкою відстані до них і вірогідним напрямом поширення чинників негативного впливу. Зазначте сигнали оповіщення населення при виник­ненні аварії на двох зазначених об’єктах.

Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №1

Самостійна робота №3

Тема: «Захист населення від надзвичайних ситуацій»

  1. Засоби захисту органів дихання.

 Протигаз-респіратор РПГ-67, Ватно-марлева пов’язка

       Ватно-марлева пов’язка є замінником респіратора і виготовля­ється самостійно зі шматка марлі довжиною 100 см і шириною 50 см. Його розстилають на столі, на середину кладуть вату розміром 30×20 см і товщиною приблизно 2 см. Вільні кінці марлі по всій довжині шматка з обох сторін згортають, закриваючи вату. Після цього на кін­цях марлі роблять розрізи довжиною 30-35 см, які утворюють дві пари зав’язок. Накладають пов’язку на обличчя так (мал. 1.60), щоб був за­критий низ підборіддя, а верхній край закривав ніс і доходив до очних ям. Нижні кінці зав’язують на тім’я, а верхні на потилиці за вухами. Для захисту очей обов’язково використовують протипилові окуляри.

Розмір шолом-маски протигазу:  І; ІІ; ІІІ; IV

<63<>65<>68<>70> – Вимір обличчя в см

Підбір шолом-маски протигаза. Для визначення розміру потріб­ної маски протигаза необхідно зробити круговий вимір голови, який проходить через тім’я, щоки, поряд з вухами та підборіддям і порів­няти з даними таблиці відповідності розміру й вимірювань.

Завдання до вивчення

  1. Визначення розміру шолом-маски протигаза.
  2. Виготовлення ватно-марлевої пов’язки.

Форма здачі – практичне завдання
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №1

Самостійна робота №4

Тема: «Організація цивільного захисту навчального закладу»

  1. Структура організації цивільного захисту у навчальному закладі.
  2. Перелік основних заходів у разі загрози виникнення аварій, катастроф та стихійних лих, що становлять небезпеку для здоров’я та життя студентів.

 Структура організації цивільного захисту у навчальному закладі

Начальник ЦО- директор:

  1. Заступник начальника ЦО з евакуації
  2. Штаб ЦО
  3. Заступник начальника     ЦО з матеріально-технічного забезпечення

Штаб ЦО

  1. Начальник штабу ЦО – заступник директора
  2. Заступник  НШ  ЦО
  3. Помічник НШ ЦО

Формування

  1. Ланка оповіщення і зв’язку
  2. Аварійно-технічна ланка
  3. Санітарний пост
  4. Ланка охорони громадського порядку

Можуть бути

  1. Пост  радіаційного і хімічного спостереження
  2. Ланка розподілення засобів індивідуального захисту
  3. Ланка ЦО з обслуговування сховища (укриття).

 Перелік основних заходів у разі загрози виникнення аварій, катастроф та стихійних лих, що становлять небезпеку для здоров’я та життя студентів 

№ п/п Найменування заходів Відповідальнийвиконавець Використовуванізасоби
1. Виведення студентів у разі пожеж, вибухів на найближчих підприємствах та транспорті:
а) загальні заходи
Оповіщення постійного складу училища та студентів за допомогою встановленого сигналу. НЦО, НШ,ЦО Радіовузол,дзвоник
2 Проведення організованого виведення із училища за раніше розробленими схемами по поверхах із використанням запасних виходів, а за необхідності – вікон перших поверхів. Викл. склад,черговий по училищу Радіовузол,дзвоник
3 Збір груп та постійного складу в установлених безпечних місцях. НЦОВикл. склад Мегафон
4 Проведення рятувальних робіт у разі виявлення людей у задимлених та загазованих приміщеннях, загрози розповсюдження вогню чи диму на основні шляхи виведення, а також небезпеки обвалу конструкцій. Звільнення студентів з-під завалів.

НЦОВикл. склад,

Групи рятувальників

 
5 Підготовка місць збору уражених та надання першої медичної допомоги силами вчителів (медсестер запасу ЦО) та студентів, що проходили курс медико-санітарної підготовки.

Медпункт,медсестри,

сандружин.

Засоби ЦОпершої мед.

допомоги

6 Визначення послідовності винесення матеріальних цінностей студентами та їх охорони в місцях зосередження.    
б) додаткові (в разі виникнення осередків окремих пожеж)
1 Виклик воєнізованого (професійного) караулу пожежної охорони. НЦО  Тел.:
2 Доповідь за допомогою засобів зв’язку в штаб ЦО (відділ культури). НЦО  Тел.:
3 Збір та приведення в готовність пожежної  ланки (згідно з пожежним розрахунком), гасіння пожежі, підготовка груп рятувальників, медсестер запасу ЦО, сан. дружин.

Відповід. запротипож.

засоби, група

управління

Первинні засоби,  засоби захисту шкіри
4 Звільнення під’їзних шляхів до осередку пожежі та доступу до місць забору води. Група упр.,студенти  
5 Виставлення постів зустрічі та супроводу пожежних машин, що прибувають. Групауправління  
6 Контроль за проведенням робіт з ліквідації пожежі та підтримкою організованості й порядку серед студентів Відповід. заППС, куратори  
7 Виставлення постів запобігання повторному загорянню. Відповід. заППС Первинні засобипожежогасіння
2. Евакуація студентів у безпечні райони у разі загрози радіоактивного забруднення місцевості, затоплення та впливу на організм сильнодіючих отруйних речовин
а) загальні заходи
1 Отримання від штабу ЦО (органів місцевої влади) розпорядження щодо проведення евакуації в безпечні райони. У виняткових випадках, у разі отримання інформації з об’єкту, де сталась аварія, прийняття самостійних рішень. НЦО
2 Уточнення (визначення) часу накриття району училища зараженою (радіоактивною) хмарою, затоплення водою та можливості проведення евакуації; прийняття самостійного рішення про евакуацію. НЦО,НШ  ЦО Тел.:
3 Збір постійного складу та його орієнтування відповідно до обставин. НШЦО Радіовузол, черговий
4 Інформування студентів та їх виведення з будівлі училища під керівництвом куратора, викладачів в обумовлені місця збору. Вчителі
5 Висилання розвідувальної групи з числа постійного складу під керівництвом викладача ДПЮ для регулювання руху на маршруті, прийому та розміщення людей в районі (пункті) тимчасового розміщення. РГ в складі:3 ДП-5,прапорці
6 Формування піших груп (колон). Виходячи з наявностізасобів надання першої медичної допомоги та забезпечення безпеки руху, під час подання транспорту посадку евакуйованих організовують старші цих засобів та куратори, викладачі. Група упр. Мегафон
7 Відключення електропостачання, води, закривання вікон та дверей училища. організація руху з дотриманням дисципліни маршу, темпу та дистанції, надання взаємодопомоги. Завгосп,старші груп
8 Організація медичного обстеження та відпочинку студентів у пунктах тимчасового розміщення. Медпункт Засоби над.І-ї мед доп.
9 Після отримання даних про безпеку в районі училища та на маршруті до нього – організоване повернення, розпуск студентів та постійного складу по домівках. НЦО
б) додаткові у разі радіоактивного та хімічного зараження
1 Пересування з використанням найпростіших засобів захисту органів дихання та шкіри (протипилові або ватно-марлеві, змочені водою), підручних засобів. НЦО,старші груп

Засоби захистуорганів дихання

та шкіри

2 У пунктах тимчасового розміщення  організація проведення дозиметричного контролю, часткової санобробки (за необхідності) та здійснення радіаційно-хімічного спостереження. Група упр. ДП-5,Миючі засоби
3 За першої можливості – повна санобробка. Група упр.
4 Відновлення занять після проведення контрольних замірів приміщень органами СЕС та їх офіційного висновку, а також проведення робіт з дезактивації (дегазації) внутрішніх приміщень і будівлі. ПостійнийСклад училища Вода, шанц. інструмент, госп.інвентар
3. Укриття людей в училищі за відсутності часу на підготовку та вихід у безпечний район, в умовах загрози зараження СДОР чи радіоактивними речовинами, а також у разі наближення бурі, урагану, смерчу, снігових заметів
1 Після отримання інформації з штабу ЦО (органи місцевої влади) про загрозу – збір постійного складу училища, його орієнтування та повідомлення попередніх розпоряджень. НЦО
2 Розміщують студентів у більш просторих приміщеннях. У разі загрози ураження  хлором, радіоактивними речовинами (при відсутності ЗС), затоплення студентів переводять на верхні поверхи. Постійний склад
3 Проведення попереджувальних заходів  щодо підготовки будівлі училища (зачинити вікна, двері, горища, прибрати предмети, що можуть травмувати людей, за необхідності – здійснити герметизацію будівлі). Постійний склад
4 Підготовка складу постів охорони входів та виходів з будівлі училища з метою унеможливлення перебування студентів на відкритій місцевості. Вчитель ДПЮ
5 Підготовка пункту надання першої медичної допомоги потерпілим. Медпрацівник
6 Підготовка персоналу до ліквідації аварій на комунально-енергетичних мережах та гасіння пожеж. Завгосп
7 Організація місць забезпечення  питною водою, дотримання питного режиму. Ідальня
8 Дотримання режиму тривалого перебування (обмеження рухів, розмов, фізичних напружень). Постійний склад
9 Підтримання теле-, радіо засобів училища в готовності до прийому інформації. Організація чергування на засобах зв’язку. НШ ЦО Радіо,телефон
б) додаткові у разі загрози зараження СДОР та радіоактивними речовинами
1 Силами вчителі та студентів провести герметизацію приміщень аудиторій, входів до будівлі, віконних рам, коридорів, спортзалу. Постійний склад Папір, дрантя, рейки
Видача паперу, дрантя Завгосп
Виготовлення клейстеру Їдальня
2 Виготовлення ватно-марлевих пов’язок, підготовка розчину для їх замочування (аміак має лужну реакцію -  слабкий розчин лимонної чи оцтової кислоти. Хлор має кислотну реакцію – 2% розчин питної соди). Куратори
3 Видавання ватно-марлевих пов’язок, протипилових тканин, масок або використання  підручного матеріалу (хусток, шарфів, ін.) Куратори
4 Захист продуктів харчування , забезпечення триденного запасу питної води. Їдальня Тара, плівка, папір
5 Підготовка препаратів для проведення йодної профілактики (після спеціального повідомлення ЦО), підготовка активістів (сандружинниць) для контролю й інструктування щодо порядку вживання препаратів та швидкого використання їх серед студентів. Куратори,медпрацівники Йодний кальцій, водно-спиртовий розчин йоду
6 Організація дозиметричного контролю та заміру рівнів радіації в раніше підготовлених контрольних пунктах. Викладач ДП-5
7 Після отримання інформації про зниження рівня (концентрації) зараження до безпечного режим герметизації припиняється, студентів слід відпустити по домівках. Постійний склад
8 Проведення дезактивації (дегазації) внутрішніх приміщень та будівлі училища. Постійний склад
4. У разі виявлення ртуті та її сполук у скраплено-рідкому стані
1 Повідомити штабу ЦО (відділу освіти) та СЕС. НЦО Тел.:
2 Припинити доступ до забрудненої будівлі, приміщення.
3 Видати спецодяг та респіратори особам, яких призначили для проведення збирання ртуті, проінструктувати їх. НЛО, постійний склад
4 Провести механічне збирання ртуті (виконується особами, що пройшли відповідне навчання та не мають медичних протипоказань). Призначений склад Емальовані предмети, резин. груші
4а. Після прибуття групи СЕС, проведення нею аналізу на вміст ртуті в повітрі та визначення глибини її проникнення
Спільне з органами СЕС визначення демеркуризаторів (виходячи з можливостей). НШЦО, вчитель хімії Перелікдемеркурів
2 Підготовка демеркуризуючих розчинів. Вчитель хімії По ємностях
3 Підготовка осіб, що залучаються до проведення хімічної демеркуризації. Видати додатково гумові чоботи, рукавички, фартухи, окуляри. НШЦО, СЕС, завгосп
4 Проведення хімічної демеркуризації Призн. склад Розчин,пристосув.
*Примітка: експлуатація будівлі відновлюється після визначення органами СЕС ефективності комплексу здійснених заходів (1-й замір – ч/з 1,5-2 доби після закінчення демеркуризації, 2-й замір – ч/з 7 діб після 1-го та офіційного дозволу СЕС).
5. У разі виникнення інфекційних захворювань
1 Тимчасова ізоляція виявлених хворих та надання їм першої медичної допомоги до прибуття бригади швидкої допомоги, спеціалістів СЕС. НЛО, медпрацівник,куратори Медпункт, ін. Приміщення
2 На ст. швид. допомоги, в СЕС, лікарню повідомляється про виявленого хворого. НЛО. медпрацівник
3 Подальші заходи проводяться за вказівкою працівників СЕС чи територіальної поліклініки. Дирекція училища, медпрацівник, вчителі та студенти беруть участь у проведенні таких заходів:- виявлення серед студентів та працівників училища тих, що захворіли, не були на заняттях (роботі), шляхом відвідування їх за місцем мешкання; Персонал, студенти Адреси. тел.студентів, співробітників
- виявлення осіб, що контактували з хворими, складання списків з адресами та телефонами, встановлення за ними медичного нагляду, за необхідності – охоплення екстреною профілактикою через видання антибіотиків чи профілактичні щеплення; Персонал, студенти Список співробітників, студентів
- проведення в аудиторіях, кабінетах, туалетах, де перебували хворі, заключної дезінфекції; Дезбригада, СЕС
- проведення в усіх приміщеннях училища щоденної поточної дезінфекції, старанного прибирання із застосуванням миючих та дезінфекційних засобів, дезінсекції, дератизації; Обслуг. персонал Рекомендації СЕС
- щоденний медичний огляд усіх співробітників та студенті з метою виявлення хворих, з’ясування причин неявки на заняття чи роботу; Медпрацівник,НЦО, студенти Рекоменд. медпрацівників
- основний контроль за станом здоров’я працівників харчоблоків, буфетів, зайнятих організацією водопостачання, прибиранням туалетів; Медпрацівник, дирекція Рекоменд. медпрацівників
- створення в училищі умов для дотримання студентами та персоналом правил особистої гігієни (питний режим, режим харчування, миття рук); Дирекція Рекоменд. медпрацівників
- проведення серед персоналу, студентів та батьків цілеспрямованої роботи щодо профілактики захворювань. Дирекція Тексти виступів

Завдання до вивчення

  1. Прочитати структуру організації цивільногозахисту та перелік основних заходів у разі загрози виникнення аварій, катастроф та стихійних лих, що становлять небезпеку для здоров’я та життя студентів.
  2.  Студенту необхідно записати структуру формування цивільного захисту навчального закладу  в робочому зошиті.
  3.  Вказати хто є начальником ЦО та начальником штабу ЦО в Гадяцькому училищі культури.

 Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №1

Самостійна робота №5: Тема: «Міжнародне гуманітарне право про захист життя людей»

  1. Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного права(МГП)
  2. Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи до них про захист жертв війни.
  3. Збройні сили держав і правовий статус учасників бойових  дій
  4. Правовий статус учасників бойових дій і миротворчих операцій
  5. Основні норми МГП

 1.Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного права(МГП)

МГП, яке називають також правом війни, або правом збройних кон­фліктів, містить ретельно розроблені норми, спрямовані на обмеження наслідків збройного конфлікту.

МГП — це сукупність міжнародних юридичних принципів і норм, які застосовуються під час міжнародних та внутрішньодержавних збройних конфліктів. Ними узгоджуються взаємні права та обов’язки суб’єктів міжнародного права стосовно заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечується захист осіб, які стали жертвами конфлікту, та встановлюється відповідальність за порушення норм і принципів МГП.

Поняття «Міжнародне гуманітарне право» у 50-х рр. ХХ ст. ввів швейцарський професор Жан Пікте. МГП є галуззю міжнародного публічного права і об’єднало у собі два поняття — правове і гуманітарне. Воно застосовується з початком збройного конфлікту до всіх протиборчих сторін рівною мірою. Джерелом МГП стали норми моралі.

Завдання МГП — регулювання воєнних дій з метою полегшення страждань і лих, що є їх наслідками. У сучасному МГП розрізняють три напрями — встановлення правил ведення збройних конфліктів і застосування зброї, захист жертв збройних конфліктів, захист основних прав людини під час збройних конфліктів.

Необхідність регулювання воєнних дій була зумовлена статистикою Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ), яка свідчить, що за останні п’ять тисяч років відбулося понад 14 000 війн. У них загинуло приблизно 5 млрд людей, а за останні 3400 років на Землі було лише 250 років загального миру. Уже після Другої світової війни в різних регіонах земної кулі було зафіксовано понад 250 збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право являє собою триєдине ціле таких галузевих складових, як «Право Женеви», «Право Гааги», і містить всі міжнародні угоди, що стосуються захисту прав людини. При цьому Женевське право, або власне «гуманітарне право», охороняє інтереси вій­ськових, які вийшли зі строю, і осіб, які не беруть участі у бойових діях. А Гаазьке право, або «Право війни», обумовлює права та обов’язки сторін, що воюють під час проведення військових операцій, обмежуючи вибір засобів, що можуть заподіяти збитків.

Взаємозв’язок системи прав людини і гуманітарного права, на думку Жана Пікте, засвідчив можливість їх об’єднання під загальною назвою «право війни» і «права людини» — це дві підгалузі гуманітарного права, дві самостійні правові системи в рамках міжнародного гуманітарного права, що діють за різних умов, захищаючи права людини. Адже «Право війни» прагне до зменшення бідувань людей під час війни, а «права людини» захищають людську особистість від сваволі у вільний час.

2.Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи до них про захист жертв війни.

З метою утримання в міжнародних відносинах одних держав від загрози силою або її застосування як проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-яким іншим державам, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Організації Об’єднаних Націй, а також для підтвердження та розвитку положення, що передбачає захист жертв збройних конфліктів, ухвалено чотири Женевські конвенції від 12 серпня  1949 р. про захист жертв війни: «Про поліпшення становища поранених і хворих у діючих арміях» (Конвенція I), «Про поліпшення становища поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу озброєних сил на морі» (Конвенція II), «Про поводження з військовополоненими» (Конвенція III), «Про захист цивільного населення під час війни» (Конвенція IV) і Додаткові Протоколи до них. Протокол I стосувався захисту жертв міжнародних озброєних конфліктів, Протокол II — захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру. 8 грудня 2005 р. було ухвалено Протокол ІІІ — «Про введення додаткової розпізнавальної емблеми», який регламентує використання додаткової розпізнавальної емблеми Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Від імені України він був підписаний у м. Берн (Швейцарія) 23 червня 2006 р.

Додаткова емблема Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця має вигляд червоної рамки у формі квадрата на білому тлі, що стоїть на одній із своїх вершин, — «червоний кристал». Вона визнається поряд із розпізнавальними емблемами Женевських конвенцій та з тими ж самими цілями, відповідно всі ці розпізнавальні емблеми набули однакового статусу.

Розпізнавальні емблеми міжнародного гуманітарного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: а червоний хрест; б червоний півмісяць; в червоний кристал

Чотири Женевські конвенції 1949 р. і два Додаткові Протоколи до них 1977 р

є широким зведенням принципів і норм, які в систематизованому та кодифікованому вигляді регулюють визначену сферу людських взаємин і стали основою сучасного міжнародного гуманітарного права у збройному конфлікті.

Переважна більшість норм МГП, а їх нараховується понад 161, мають імперативний характер. На них не поширюється «принцип взаємності», тобто воююча сторона не може відмовитись від їх дотримання навіть у тих випадках, коли друга сторона їх порушує. Вирішальне значення приділяється визнанню норм суверенними державами. Їхня згода, що підтверджена в урочистих договорах чи знайшла відображення в дотриманні протягом тривалого часу звичаїв цивілізованих націй, і є основою законів війни, тобто міжнародного гуманітарного права. Тому норми є не тільки договірні, а й звичаєві. Вони згруповані в розділи, які визначені реальною практикою їх застосування, наприклад:

_ Медичний персонал і установи (норма — медичний персонал, особи, які виконують медичні функції, медичні формування, санітарно-транспортні засоби, персонал і об’єкти, що використовують розпізнавальну емблему). 1 Чотири Женевські конвенції 1949 р. і два Додаткові Протоколи 1977 р. містять близько 600 статей. Усі ці документи ратифіковані Верховною Радою України.

  1. Збройні сили держав і правовий статус учасників бойових  дій

ЗС держави є основою її військової організації, на яку покладено місію захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність країни. Ці задачі можуть виконуватись як у локальному, так і в загально­національному масштабах. Але вони не повинні бути засобом насильства чи знищення цивільного населення.

«Право Гааги» регулює:

а) права й обов’язки воюючих;

б) обмеження воюючих у виборі засобів і методів завдання шкоди
противникові (засобів і методів ведення війни);

в) обмеження насильства, не обумовленого воєнною необхідністю.
      «Право Женеви», у свою чергу, охороняє в період збройних конфлік­тів:

а) поранених і хворих;

б) осіб, які зазнали аварії корабля на морі;

в) військовополонених, цивільне населення;

г) іноземців та інших осіб, які не беруть участь у бойових діях.

4. Правовий статус учасників бойових дій і миротворчих операцій

Будь-який учасник бойових дій, що потрапив до рук противника, вва­жається військовополоненим. У зв’язку з цим вживаються заходи щодо захисту полонених. Але шпигуни і найманці не мають права на статус військовополонених.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, косміч­ному просторі і під водою набрав чинності в 1963 році. У 1986 році Асам­блея закликала всі держави, як тільки з’явиться нова зброя масового знищення, негайно розпочинати переговори про її заборону і домагатися мораторію на її розробку.

Генеральна Асамблея не раз рекомендувала державам, які ще не при­єдналися до Протоколу 1925 року про заборону застосування під час ведення воєнних дій газів задушливої дії, отруйних газів і бактеріологіч­них методів ведення війни, приєднатися до нього.

Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення схва­лена Асамблеєю у 1972 році. Тоді ж вона була відкрита для підписання і набрала чинності у 1975 році.

Також заборонено застосовувати:

  • напалмові бомбардування;
  • запалювальну зброю;
  • зброю, що вражає осколками, які не піддаються виявленню рент­генівськими променями;
  • міни, міни-пастки і пристрої, які приводяться в дію за допомогою дис­танційного керування або годинникового механізму;
  • психотропну зброю;
  • інфразвуковий (для ураження внутрішніх органів людини) і генетич­ний види зброї.

 5. Основні норми МГП

— Які положення можна віднести до основних норм МГП?

Конвенція застерігає, що медико-санітарний склад і духовний персо­нал, яких держава тримає в полоні з метою надання допомоги військово­полоненим, не повинні вважатися військовополоненими.

Загальновизнаним принципом МГП стосовно військовополонених є  те, що військовополонені перебувають під владою ворожої держави, але не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно над відповідальності, що може бути покладена на окремих осіб, саме держава, яка тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополо­неними.

За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і гідності. Вони цілком зберігають свою цивільну правоздат­ність, якою користувалися під час захоплення у полон. Речі і предмети особистого користування повинні залишатися у військовополонених. Вони мають бути забезпечені необхідним одягом і медичною допомогою, питною водою і їжею у достатній кількості.

Військовополонені звільняються і репатріюються відразу ж після припинення воєнних дій.

Основою поводження з військовополоненими, наскільки це дозво­ляє воєнний час, є принципи гуманності. Так, у ст. 13 конвенції під­креслюється, що з військовополоненими слід завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія або бездіяльність держави, що тримає в полоні, які призводять до смерті військовополоненого, або такі, що піддають здоров’я військовополоненого серйозній загрозі, забороняються і розгля­даються як серйозні порушення цієї конвенції. Зокрема, жодний військо­вополонений не може бути підданий фізичному знущанню або науковому чи медичному дослідові будь-якого характеру, що не пов’язаний з ліку­ванням військовополоненого та його інтересами.

Вимоги до держав: під час війни громадяни мають бути обов’язково поінформовані та здатні оцінити дії свого уряду і висловити своє схва­лення або несхвалення цих дій. Без такої взаємодії демократія піддається смертельній загрозі як на тривалу перспективу, так і на короткий строк. ЗМІ відіграють особливо важливу роль у часи війни, оскільки вони можуть передбачити порушення основоположних прав, у тому числі порушення гуманітарного права.

Заборонено застосування методів і засобів ведення війни, які можуть спричинити непотрібні страждання і завдати широкомасштабної, довго­тривалої і значної шкоди навколишньому середовищу (в тому числі куль­турним цінностям та ін.).

У Декларації говориться, що всі форми репресій, жорстокого і нелюд­ського поводження з жінками і дітьми — включаючи перебування у в’язниці, катування, розстріли, масові арешти, колективні покарання, руйнування житла і насильницьке вигнання з місць проживання, що здійснюється воюючими сторонами під час проведення воєнних операцій або на окупованих територіях,— вважаються злочином.

Історичне значення Женевських конвенцій полягає в тому, що вони містять у собі численні положення загального характеру, що відбивають найважливіші тенденції розвитку права збройних конфліктів у контексті реалізації положень власне міжнародного гуманітарного права. Без їх розуміння неможливо розібратися в сутності підходу світового співтова­риства до правового регулювання ведення збройних конфліктів.

Таким чином, дана Декларація, що є системною за характером, міс­тить у собі ряд положень, на яких базується і сучасне право збройних конфліктів:

а) вона покладена в основу всіх принципів права збройних конфліктів
і є фундаментом для вироблення нових норм цієї галузі міжнародного права;

б) закріплює основні ідеї, якими мають керуватися воюючі держави
і командуючі військами, дотримуючись законів і звичаїв ведення
війни;

в) заповнює прогалини в правовому регулюванні збройних конфліктів,
слугує своєрідною «правовою вуздечкою» у випадках відсутності
правових настанов у конкретних нормах міжнародного права. Слід
зазначити, що в цілому міжнародно-правове регулювання збройних
конфліктів стосується питань початку війни, її ведення, методів
і засобів, становища воюючого і мирного населення і закінчення
війни.

Завдання до вивчення

Дати відповідь  на запитання:

1)   Що таке міжнародне гуманітарне право (МГП)? Хто його засновник?
2)   Що регулює «Право Гааги» і «Право Женеви»?
3)   Назвіть розпізнавальні емблеми міжнародного гуманітарного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
4)   Які ви знаєте норми МГП стосовно військовополонених, жінок, дітей?

Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №1

Самостійна робота № 6: Тема : «Здоров’я людини і навколишнє середовище»

  1. Вплив абіотичних факторів на здоров’я людини:

а) Космічні, геліо- й геофізичні фактори;
б) Кліматичні й метеорологічні фактори;
в) Едафічні й гідрологічні фактори.

  1. Вплив біотичних факторів на здоров’я людини.
  2. Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини.

 Вплив абіотичних факторів на здоров’я людини

Людина є частиною природи й фактори середовища впливають на неї.

Космічні, геліо- й геофізичні фактори. Вплив Сонця на здоров’я людини було помічено ще в глибоку давнину. У роки підвищеної сонячної активності або коли відбуваються магнітні бурі, частішають випадки порушення діяльності серцево-судинної та нервової систем, психіки й поведінки. Сплески сонячної активності призводять, з одного боку, до ослаблення імунітету, з іншого – до підвищення агресивності патогенів і природних носіїв інфекцій. Зростає ймовірність інфекційних захворювань, у тому числі тих, що мають характер епідемій, зокрема грипу, холери, дизентерії.

Інший фактор – рівень ультрафіолетового випромінювання. Для людини ультрафіолет у невеликих дозах корисний: він справляє антисептичну й бактеріостатичну дію, запобігає запалювальним процесам у волосяним сумках, пригнічує розвиток хвороботворних грибів, що викликають захворювання шкіри – дерматомікози. У великих дозах ультрафіолетове опромінення небезпечне: воно спричинює здебільшого шкідливі мутації. Надмірне опромінення підвищує ймовірність розвитку злоякісних утворень – раку, саркоми, лейкозу.

Кліматичні й метеорологічні фактори. З них на людину найбільшою мірою  впливають температура, відносна вологість повітря й атмосферний тиск.

За надміру високої температури пригнічується фізична активність людей, збільшується ймовірність захворювань серцево-судинної систем й нирок. Низька температура сприяє розвиткові запалень органів дихання та ревматизму.

Зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров’я насамперед тих людей, які хворі на артрити й артози (захворювання супроводжуються болями в суглобах та зміною їхньої форми). Великі й швидкі перепади атмосферного тиску можуть спричинити кесонну хворобу, пов’язану також із раптовим змінами парціального тиску газів у крові й «кипінням» у судинах азоту.

На нервову систему людини та її психічний стан істотно впливають вітри.

Едафічні й гідрологічні фактори. Захворювання, пов’язані з регіональними едафічними (ґрунтовими), гідрологічними чи епідеміологічними особливостями, дістали назву ендемічних хвороб (тобто властивих певним регіонам).

Наприклад, дефіцит йоду у воді й продукти харчування спричинює захворювання щитоподібної залози. Нестача кальцію – ламкість кісток, нестача кобальту чи залізу – недокрів’я. Надлишок бору спричинює захворювання органів травлення та пневмонію. Через нестачу фтору зазвичай виникає карієс, але надлишок його (до 1г/л) призводить до ураження зубів – флюорозу; за ще більших концентрацій (від 5 г/л) починається скостеніння зв’язок, порушується робота печінка, шлунка.

Здебільшого погіршення стану здоров’я через нестачу або надлишок певних речовин у воді та їжі пов’язують із дефіцитом кальцію, заліза, йоду чи надлишком деяких металів, насамперед мангану, цинку, свинцю, ртуті, бору. Нестача мікроелементів, які входять до складу вітамінів, – часта причина авітамінозів.

Вплив біотичних факторів на здоров’я людини

До найважливіших біотичних факторів, які впливають на здоров’я людини, належать ті з них,  що визначають санітарно-епідемічну ситуацію. Переносниками багатьох таких хвороб є комахи-кровососи – москіти. Комарі, блохи, кліщі. Збудники деяких інфекційних захворювань (наприклад, сказу, холери, лептоспірозу, бруцельозу) не мають переносника.

Завдяки розвитку в XVII-XIX т.. гігієни й медицини ймовірність епідемій знизилася. Проте густота людських популяцій, особливо в містах, не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. Через це біологічний фактор час від часу дається взнаки – трапляються спалахи туляремії, холери, гепатиту, не ліквідовані осередки малярії, енцефаліту, поширюються венеричні захворювання, з’являються нові захворювання, наприклад СНІД.

Інший аспект непрямого впливу на людину біологічного фактора пов’язаний із продуктами харчування.

Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини

Негативний вплив людини на своє власне здоров’я величезний. Сьогодні до таких «найвпливовіших» факторів належать:

  • хімічні – пестициди (отрутохімікати), мінеральні добрива, важкі метали, сильнодіючі отруйні промислові речовини, дими (в тому числі тютюновий), будівельні матеріали й побутова хімія;
  • фізичні – шум, електромагнітне випромінювання та радіація.
  • отрутохімікати, або пестициди, становлять велику групу різних речовин і сполук для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин та бур’янами.

Хлорорганічні сполуки (ХОС). Найвідоміший пестицид цієї групи – інсектицид ДДТ (дихлородифенілтрихлорометилметан).

Фосфороорганічні сполуки (ФОС) виробляються й використовуються в сільському господарстві.

Ртутоорганічні сполуки (РОС) є потужними фунгіцидами й бактерицидами.

Карбамати. Пестициди цієї групи синтезовані на основі карбамінової кислоти та її похідних.

Нітрофеноли – це фенольні сполуки, що добуваються з кам’яного вугілля й застосовуються як інсектициди, фунгіциди та гербіциди.

Мінеральні добрива належать до основних забруднювачів довкілля. 

         Важкі метали.
         Сильнодіючі отруйні промислові речовини (СДОР) та дими.
         Тютюновий дим.
         Будівельні матеріали й побутова хімія.
         Шумове забруднення.
         Електромагнітне випромінювання.
         Радіація.
 
Питання для самоконтролю

  1. Який ви знаєте вплив абіотичних факторів на здоров’я людини?
  2.  Який вплив біотичних факторів на здоров’я людини?
  3. Який вплив антропогенних факторів на здоров’я людини?

 Завдання до вивчення

Студенту необхідно законспектувати тему в робочому зошиті.

Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №2

 Самостійна робота № 7: Тема:  Техніка зупинки кровотеч.

 1)  Максимальне згинання кінцівки в суглобі.
2)  Пальцеве притискування великих судин до кістки.
3)  Накладання джгута.
4)  Накладання закрутки.

Максимальне згинання кінцівки в суглобах, розміщених  поблизуушкоджених судин, може дати тимчасовий ефект, поки потерпілий не буде доставлений в лікувальний заклад.

Цей метод зупинки кровотечі  можна застосовувати при пораненні підколінної, стегнової , плечової і підключичної  артерій.

Відповідно проводиться згинанням  кінцівки в колінному, кульшовому, ліктьовому суглобах.  Кінцівки  в зігнутому положенні прибинтовуються. При пораненні підключичної  обидва лікті із зігнутими передпліччями відводяться назад і фіксуються пов’язкою .

 При кровотечі з глибокої рани для тимчасової її зупинки можна зробити тампонаду рани марлею, яка утримується тугою пов’язкою.

При кровотечах  із великих артерій  можна користуватися притискуванням   артерії вище від місця її  ушкодження до найближче розташованої кістки.

 Зупинка артеріальної кровотечі притискуванням судин пальцем

Ділянка кровотечі Пошкоджена артерія Місце притискування
Верхня і потилична частина голови Скронева артерія Притискують до скроневої кістки спереду вушної раковини
Обличчя Нижньощелепна артерія Притискують пальцями до кута нижньої щелепи
Ділянка шиї, низ по­тиличної частини го­лови Сонна артерія Притискують пальцями до хребців на передній поверхні шиї збоку відгортані
Плечовий суглоб, верхня третина плеча, пахвова ямка Підключична артерія Притискують до першого ребра в ямці над ключи­цею
Середня та нижня третини плеча Пахвова артерія Притискують до голівки плечової кістки чотирма пальцями
Лікоть Плечова артерія Притискують до плечо­вої кістки з внутрішньої сторони плеча збоку від двоголового м’яза
Кисть Променева артерія Притискують у ділянці зап’ястка
Середня і нижня третини стегна Стегнова артерія Притискують до лобкової кістки в паховій ділянці
Гомілка, стопа Підколінна артерія Притискують до кісток колінного суглоба в ді­лянці підколінної ямки
Результат пошуку зображень за запитом "Місця пальцевого притискування великих артерій на голові та шиї"

( http://poznayka.org/s30582t1.html)

 Типові місця притиснення артерій для зупинки кровотечі:

1 – скроневої; 2 – потиличної, підщелепної; 3,4- сонних; 5 – підключичної; 6 – пахвової; 7 – плечової; в – променевої;9 – ліктьової; 10 – стегнової (у паховій області); 11- стегнової артерії в середній третині; 12- підколінної; 13 – тильної артерії стопи; 14 – задньої артерії стопи               

Практичне значення має перетискання трьох магістраль­них артерій: сонної, плечової  і  стегнової.

Серед усіх способів тимчасової зупинки кровотечі з великих ар­теріальних судин кінцівок найбільш надійним є накладання джгута — еластичної гумової трубки 1,5 м завдовжки.

Запам’ятайте! Джгут накладаємо тільки у випадку, якщо всі попередні заходи виявилися безуспішними (прямий тиск на рану, перетискання артеріальної судини на відстані від рани, туге бин­тування рани), або у випадку травматичної ампутації кінцівки. Джгут накладають на плече або стегно!

Техніка накладання джгута.

Гумовий джгут просовують під кінцівкою, розтягують і обертають навколо неї два-три рази так, щоб наступний тур лягав на третину попе­реднього. Після того, як наклали перших 2-3 тури, кровотеча повинна припинитись. Наступні тури трохи ослаблюють, але так, щоб не допус­тити розслаблення перших турів, завдяки цьому зменшується тиск на м’які тканини кінцівки. При накладанні джгута треба стежити, щоб між його сусідніми турами не защемилась шкіра, тому що це призведе до її омертвіння. Вільні кінці джгута фіксують гачком за кільце ланцюжка.

Не рекомендується накладати джгут у ділянці середньої третини плеча, де можливе травмування променевого нерва з наступним паралічем кінцівки.

Сила стискання кінцівки джгутом повинна бути такою,  щоб тільки зупинилась кровотеча.

Описание: Описание: Накладання джгута

Методика накладання джгута: а – підготовка до накладання джгута; б – початок накладання; в – накладання першого туру; г – кінцевий вигляд накладеного джгута та пов’язки на рану; д, е – накладання джгута на стегна.

 (http://studopedia.org/4-41855.html)

Типові місця накладання джгута чи стисної повязки при кровотечі з артерій: 1 стопи; 2 – гомілки чи колінного суглоба; З – передпліччя і ліктьового суглоба; 4 – плеча; 5 – кисті; 6 – стегна; 7 – шиї 

Для того, щоб запобігти ушкодженню джгутом, при його накладанні потрібно виконувати такі правила: не можна накладати джгут на оголену шкіру; на плече джгут треба накладати у верхній його третині, де можливість здавлення нервів найменша; при кровотечі з верхньої третини  плечової чи стегнової артерії рекомендується закріплювати джгут восьми подібними ходами через плече або таз на протилежному боці.

При накладанні джгута можуть мати місце такі помилки: неповне  здавлення артерії, надмірне здавлення нервів з розвитком парезів і паралічів.

Щоб запобігти гангрені нижнього відділу кінцівки, не слід тримати  джгут на ній більше як дві години в літній не більше як одну годину в зимовий період. При відсутності спеціальних джгутів кінцівку можна перетягнути, яким-небудь підручним засобом: косинкою, бинтом,  шнуром, поясом, шарфом тощо.

Техніка накладання закрутки.

Для накладання закрутки використовують підручні засоби: смужки, тканини, поясні паски, носові хустинки, а для закручування -  палки, гілки, металеві стержні, шматки товстого дроту.

Накладання закрутки (http://studopedia.org/4-41855.html)

На підведеному під кінцівку матеріал, що використовується як джгут, роблять вузол таким чином, щоб між  поверхнею кінцівки і вузлом  можна було ввести палку і зробити нею декілька витків закручування (до припинення  кровотечі). Кінцеву зупинку кровотечі здійснює лікар-хірург.

 Після накладання джгута на рану накладають  асептичну пов’язку; для запобігання сповзанню джгута і виникненню повторної кровоте­чі проводиться іммобілізація кінцівки; взимку кінцівку з накладеним джгутом по можливості утеплюють. Термін перетискання кінцівки не повинен перевищувати двох годин в теплу та однієї години в холодну пору року.     Через кожні півгодини взимку і годину влітку потрібно на декілька хвилин послаблювати джгут, водночас притискаючи пальцями пошкоджену артерію. Якщо після закінчення максимально можливого терміну перебування джгута немає можливості його зняти, то він по­вторно накладається дещо вище попереднього місця накладання.

Поранені з накладеним джгутом або закруткою потребують особли­вого догляду, джгут повинен бути добре помітним.

У холодну пору року, коли для зігрівання пораненого вкрива­ють ковдрою (пальтом, курткою), на них необхідно прикріпити міт­ку — клаптик бинта або білої тканини, змоченого червоною фарбою (кров’ю).

Алгоритм зупинки кровотечі шляхом накладання джгута:

А – припинити кровотечу накладанням джгута, Б — накласти асептичну пов’язку; В — іммобілізувати  кінцівку, Г — провести протишокові засоби; Д — закутати пораненого

 Завдання до вивчення

Студенту необхідно законспектувати питання  в робочому зошиті.

  1.  Коли використовують метод максимального згинання кінцівки в суглобах ?
  2. Як проводиться зупинка артеріальної кровотечі притискуванням судин пальцем у типових анатомічних місцях?
  3. Які правила накладання джгута при артеріальній кровотечі?
  4. Як накладається «закрутка» при артеріальній кровотечі?
  5. Записати формалізований алгоритм зупинки артеріальної кровотечі з вико­ристанням джгута.

 Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля № 2

Самостійна робота № 8: Тема : «Засоби, що застосовуються для обробки ран»: 

  1. Засоби для обробки ран.
  2. Правила для обробки ран.

 Розчин перекису водню — безбарвна рідина. Слабкий дезінфікуючий засіб, має властивість знищувати запах. Бактерицидна дія пов’язана з виділенням атомарного кисню. Застосовують перекис водню у ви­гляді 3% розчину. Інтенсивне піно утворення сприяє механічному очи­щенню рани від гною, крові та тканинного детриту. Розчин перекису водню широко застосовується для розмочування сухих пов’язок, при перев’язках.

Перогідроген  — сполука перекису водню із сечовиною. Випускається у вигляді таблеток по і,5 г. Для отримання 3% розчину перекису водню необхідно шість таблеток розчинити в 90 мл води.

Спирт етиловий — безбарвна рідина з характерним запахом, за­стосовують у вигляді 70% і 96% розчинів для дезінфекції ріжучого ін­струментарію (скальпель, ножиці і ін.), шовного матеріалу (шовк), опе­раційного поля, дезінфекції й дублення рук хірурга і шкірних покривів навколо ран.

Розчин діамантового зеленого. Застосовують спиртовий 1% розчин для стерилізації інструментів, змазування шкіри при гнійничкових ура­женнях, саднах і подряпинах. Розчини діамантового зеленого 3% та використовують для обробки шкіри навколо рани.

Спиртовий розчин йоду (йодна настоянка). Застосовується для де­зінфекції операційного поля і рук хірурга, для дезінфекції шкіри при пораненнях, змазування саден і подряпин.

Калію перманганат — кристали темно-фіолетового кольору, що легко розчиняються у воді. Зовнішньо як антисептик використовують 0,1 -0,5% розчин. Для обробки гнійних ран та виразок його засто­совують у вигляді аплікацій 1—3% розчину; як дублячий засіб при опіках, виразках, пролежнях — 5% розчин. Для полоскання рота і горла використовують 0,01—0,1% розчин. Для промивання шлунку при отруєннях опієм, морфіном, сполуками фосфору, або нікотином — 0,02-0,1% розчин.

Борна кислота. Зовнішньо як антисептичний засіб для зрошуван­ня ран та гнійних порожнин, використовують 2—4% розчини.

Коларгол. При інфікованих ранах зовнішньо застосовується 0,2-1% розчин.

Міді сульфат (мідний купорос) застосовується у вигляді 5% розчи­ну при опіках шкіри фосфором.

Обробка рани потребує додержання таких правил:

•  перед обробкою рани необхідно помити руки (якщо поряд немає води, їх слід протерти спиртом);

•  невеликі поранення, садна після обробки шкіри навколо них па стойкою йоду або перекисом водню заклеюють лейкопластиром  чи медичним клеєм БФ-6;

•  не можна видаляти із ран сторонні тіла або бруд, тому, що можна ушкодити судини і викликати кровотечу;

•  шкіру навколо рани протирають від країв до периферії шматочком  марлі, бинта або вати, змоченої спиртом, спиртовим розчином йоду. (Не можна заливати рану йодом)

•  із бинта або індивідуального пакета зробити салфетку такого рої міру, щоб вона закривала усю рану, накласти її па ранову поверхню, забинтувати або приклеїти смужками лейкопластиру;

•  якщо в рані видно внутрішні органи, мозок або сухожилля, по­трібно акуратно накласти стерильну пов’язку, щоб в рану не потрапили інфекція, або краще накрити рану стерильним матеріалом.

 Завдання до вивчення

Студенту необхідно дати відповіді  на запитання  в робочому зошиті.

  1. Які  засоби використовують для обробки ран?
  2. Яких правил необхідно додержуватися при обробці ран?

 Форма здачі – письмова відповідь
Термін здачі – до завершення вивчення модуля №2

 Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів з дисципліни «Захист Вітчизни»

Рівень навчальних досягнень Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
І. Початковий 1 Студент може розрізняти об’єкти вивчення і відтворювати деякі його елементи (на рівні «так-ні»)
2 Студент фрагментарно може відтворити окремі елементи навчального матеріалу; має елементарні навички виконання практичних робіт
3 Студент декількома простими реченнями передає зміст нав­чального матеріалу, знаходить відповідь на питання в тексті підручника; з допомогою викладача виконує елементарні завдання
II. Середній 4 Студент знає окремі факти, що стосуються навчального матеріалу відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя; виявляє здатність елементарно висловлювати думку; з допомогою викладача може виконувати частину практичних завдань
5 Студент розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення по­нять, але допускає помилки; з допо­могою викладача може логічно відтво­рювати значну його частину; його вмін­ня і навички дають змогу виконувати практичні завдання з допомогою вчителя
6 Студент самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу; може дати стислу характеристику об’єктам вивчення; правильно вживає терміни; з допомогою викладача користується джерелами інформації
III. Достатній 7 Студент виявляє знання і розуміння пе­реважної частини навчального мате­ріалу; дає визначення понять; здатний застосовувати знання на практиці (за алгоритмом), може частково кон­тролювати власні навчальні дії; самостійно визначає порядок виконання практичних завдань
8 Студент володіє навчальним матеріалом і використовує набуті знання і уміння у стандартних ситуаціях; може зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію за допомогою викладача, самостійно засто­совує теоретичні знання для виконан­ня практичних завдань
9 Студент оперує навчальним матеріалом на рівні теми, розділу, може самостійно його відтворювати; володіє необхідними теоретичними засадами для вироблення власної думки при обговоренні проблемних ситуацій та виконанні практичних завдань
IV. Високий 10 Студент володіє глибокими, міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях; виявляє творчі здібності; знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх при ви­конанні поставлених завдань
11 Студент володіє узагальненими знання­ми з предмета, вільно висловлює влас­ні думки; без допомоги викладача знаходить джерела інформа­ції і використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності; раціонально виконує практичні завдання.
12 Студент має системні знання, виявляє здатність приймати рішення, вміє само­стійно здобувати знання; рівень умінь і навичок дає змогу виконувати практичні завдання на бездоганному рівні.