АКТУАЛЬНА РОЗМОВА

UCH_2544 UCH_2550

Вихованням духовності та почуття національної приналежності, сприяння інтелектуальному розвитку особистості – так хочеться охарактеризувати розмову викладачів училища культури В.І.Криворучко та Г.Г.Сидоренко зі студентами під час проведення ними кінолекторію, присвяченого 50-річчю премʼєри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків».

У1965 році кінострічка відразу стала знаковою подією не лише української національної культури. Вона отримала і світове визнання та найвищі оцінки культових режисерів Європи, і 100 міжнародних нагород та 26 гран-прі престижних кінофестивалів – тому доказ. Вразила не лише незвична до цього режисура, талановита операторська та акторська робота. «Тіні забутих предків» відкрили світові Україну, самобутню культуру її народу, яка до цього була «захована» в радянській імперії, бо українець для іноземців практично ототожнювався з Росією.

Та фільм став одкровенням і для самих українців, бо по-своєму сприяв пробудженню пригніченого радянською ідеологією почуття національної свідомості, патріотизму. Тоді, в 1965 році, з ним прозвучав сміливий заклик «шістдесятників» відстоювати право бути українським народом.

Як і кожен мистецький шедевр, фільм навіть через 50 років залишається актуальним для нас, оскільки сьогодні наша країна стоїть перед важкими випробуваннями. Тож розмова про фільм, його проекція на наш день виявилася дуже цікавою.

Ознакою педагогічного таланту є вміння вчителя не лише викладати дисципліну як певну науку, а й вчити думати, мислити, вчитися життю серед людей, щоб не опинитися на його узбіччі. Викладачі В.І.Криворучко та Г.Г.Сидоренко сповна володіють таким талантом. Дисципліни, які вони викладають (а це українська література та культурологія), лише дотично торкаються теми кінолекторію. Глибоке володіння матеріалом, переконлива аргументація значення кінофільму для нашого часу, зрозумілі, розумні слова, знайдені для цього, – свідчення високого професіоналізму та педагогічної майстерності.

На жаль, масова культура домінує в світі, а вона за змістом переважно розважальна, не стимулює до особистісних рефлексій, до інтелектуального мислення. Кінолекторій не розважав, а вчив думати. Зрозуміло, у сьогоднішніх студентів своє, інше кіно, своя музика. Епоха шістдесятників, історія фільму 1965 року – це вже, здавалося б, далека для них історія. Та тільки здавалося б, бо майстерно побудований матеріал кінолекторію не просто не залишив байдужим переповнений зал: непідробна увага студентів та інтерес до предмету розмови, численні запитання до лекторів свідчать про життєву необхідність частіше говорити з молоддю про завжди непросте життя з його «вічними» запитаннями: хто я? для чого я? що є добро і що є зло? що є гріх? що є любов: любов до ближнього, до землі, на якій живеш, любов до свого роду?

До таких роздумів привів змістовний, вельми потрібний молоді інтелектуальний вечір, за що щира подяка його авторам і організаторам. Святом української душі назвав Іван Дзюба фільм С.Параджанова «Тіні забутих предків». Кінолекторій став таким святом.

 

О.Петренко, колишній викладач училища культури, Відмінник освіти України 

Також по темі: