Основи філософських знань (методичний пакет)

Методичний пакет для студентів з дисципліни “Основи філософських знань”

 Мета вивчення дисципліни: формування у майбутніх спеціалістів різнобічних знань про світ в цілому, про місце і роль людини в ньому, про шляхи гармонізації відносин між людиною і світом.

Вивчення даного курсу зробить студента  спроможним підійти до вирішення таких важливих для кожного проблем, як сенс життя, праці, місце і роль в суспільстві.

Зміст навчальних модулів

 Навчальний модуль № 1

Історія філософії

Тема 1. Філософія та її роль в суспільстві:

  1. Поняття світогляду.
  2. Поняття філософії.
  3. Основні питання філософії.
  4. Соціальні функції філософії. Філософія в умовах реформ.

Література

  1. Введение в философию – М., 1994.- Т.1.- С. 20 – 60.
  2. НадольнийІ. Ф. Філософія. Підручник. – К., 2010.- С. 11 – 23.
  3. Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми., 2010.- С. 5 – 16.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «світогляд».
2. Проаналізуйте відмінні і спільні риси буденного, релігійного і філософського світоглядів.
3. Що означає в перекладі з грецької термін «філософія»?
4. Назвіть соціальні функції філософії.

Тема 2 Філософія Стародавнього Сходу.

1.Людина у філософії і культурі Стародавнього Сходу.
2. Філософія Стародавньої Індії :
3. Філософія Стародавнього Китаю

Література

  1. Введение в философию – М., 1994.– Т.1.– С. 85 – 105.
  2. Надольний І. Ф. Філософія. Підручник. – К.,  2010.– С. 31 – 57.
  3. Бичко І. В. Історія філософії. – К., 2001.- С. 18 –74.
  4. История философии в кратком изложении. – М., 1991.- С. 17 –62.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте вчення про карму (джайнізм).
2. Проаналізуйте вчення про «благородні істини» (буддизм).
3. Проаналізуйте принципи індійського матеріалізму (чарвака).
4. Проаналізуйте вчення про матеріальну першопричину світу (індуїзм).
5. Проаналізуйте «золоте правило» Конфуція.
6. Проаналізуйте  суть принципу дао (даосизм)

Тема 3. Антична філософія:

1. Загальна характеристика етапів становлення і розвитку античної філософії.
2.Філософія досократівського  періоду : мілетська школа ( Фалес, Анаксімандр, Анаксімен ), Геракліт Ефеський, Демокріт.
3. Філософія класичного періоду : софісти, Сократ, Платон, Арістотель.

Література

  1. Краткая история философии – М., 1991.- С. 62 – 88.
  2. Основные этапы развития античной философии – М., 1998. – С. 50 – 120.
  3. Бичко І.В. Історія філософії. Підручник – К., 2001.- С. 64-74.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть етапи становлення і розвитку античної філософії.
2. Проаналізуйте принцип Сократа: «пізнай самого себе».
3. Проаналізуйте вчення про ідеї та душу Платона.
4. Проаналізуйте вчення про душу Арістотеля.

 Самостійна робота № 1

Тема: Антична філософія

1. Філософія елліністичного періоду.
2. Філософія римського періоду :

Література

1. Основные этапы развития античной философии. Краткий очерк истории философии. – М. – 1998. – С. 50 – 120.
2. Философский энциклопедический словарь. – М., 1994.
3. Бичко А. К., Бичко І. В. Історія філософії. Підручник.- К.- 2001. – С. 64-74.
4. Надольний І. Ф.  Філософія. Навчальний посібник. – К. – 1997. – С. 41-57.

Питання для самоконтролю

1. Як ви розумієте принцип стоїцизму: рок – це доля. Примирися з роком, не опирайся йому ?
2. Як ви розумієте принцип епікуреїзму: метою людського життя є насолода 3. Яка відмінність в розумінні щастя в епікурейців і скептиків ?
 Методичні поради

1. Назва «стоїцизм» походить від грецького слова «ctoa» що значить «колоннада», «портик». Грецький філософ Зенон збирав своїх учнів в альтанці, де і викладав це вчення. Велику популярність школа стоїків мала в Стародавньому Римі, де самими видатними були Сенека (5 – 65 р.) і імператор Марк Аврелій (121 – 180 р.). Філософія для стоїків не просто наука, а перш за все життєвий шлях, життєва мудрість. Тільки філософія здатна навчити  людину зберігати самовладання і гідність у важкій ситуації. Свободу від влади зовнішнього світу над людиною стоїки вважали головним достоїнством мудреця ; сила його в тому, що він не є рабом власних пристрастей. Від стоїків іде розуміння філософії як науки умирати. Тут взірцем для стоїків був Сократ.Апатія (стан повної, абсолютної байдужості) – етичний ідеал стоїків.Тільки апатія веде до внутрішнього спокою, що робить людину щасливою. Природа доля стоїків – це рок ( від людини нічого не залежить ). Тому потрібно примиритися зі своєю долею, не опиратися їй, і людина відчує себе щасливою.

2. На відміну від стоїцизму епікуреїзм ( Епікур, 341 – 270 р. до н. е . ) гедоністичний напрям ( від грецького hedone – насолода ). Метою людського життя Епікур вважав  щастя, яке він розумів як насолоду. Однак дійсну насолоду Епікур бачив зовсім не в тому, щоб без всякої міри слідувати грубій чуттєвості. Як і більшість мудреців, Епікур  дотримувався ідеалу міри. Вищою насолодою він вважав атараксію ( душевний спокій ). Атараксія ( гр. відсутність хвилювання, спокій ) – ідеальний духовний стан, до якого повинна прагнути людина. Атараксія досягається позбавленням страху перед богами і смертю. Щоб розвіяти страх перед смертю, Епікур доводив, що душа людини помирає разом з тілом,  тому що складається із атомів, як і фізичні тіла. Смерті не потрібно боятися, тому що, доки людина є, смерті немає, а коли приходить смерть, людини уже немає ; тому смерті не існує ні для живих, ні для померлих.

3. В кінці IV ст. до н. е. в грецькій філософії формується  філософський напрям – скептицизм. Його засновником був Піррон із Еліди ( бл. 360 – 270 р. до н. е. ). Скепсис мав місце в грецькій філософії і раніше, але в  елліністичну епоху сформувалися його принципи :

а) одні і ті ж речі викликають різні відчуття ( вино зору уявляється червоним, а смаку – терпким );
б) на пізнання впливають різні стани (хвороба, здоров’я, сон, радість,     печаль);
в) на пізнання впливає відстань (те, що здалеку здається малим, зблизька здається великим) ;
г) на пізнання впливає різна кількість речовини ( що в малій кількості корисно, у великій може бути шкідливо);
д) на пізнання впливає взаємовідношення між речовинами (що є відносно однієї речі «вправо», може бути по відношенню до іншої  «вліво»).

Тому, хоча пізнання можливе, але неможливе пізнання істини. Звідси основна теза скептицизму: «утримуйся від судження». Як і стоїки та епікурейці, скептики вважали, що щастя – це спокій. Але, якщо стоїки та епікурейці вважали, що для досягнення спокою людина повинна знати, що буде з нею, то скептики вважали, що для досягнення спокою людина не повинна знати, що буде з нею.

4. З початку II ст. до н. е.  починається занепад античної філософії. Одним із проявів цього занепаду є еклектизм – механістичне з’єднання окремих, неорганічно вирваних частин із різних філософських систем. Розвивався як на базі  академічної філософії, так і стоїцизму. Видатним еклектиком був римський філософ, політик і оратор  Марк Тулій Цицерон

(106 – 45 р. до н. е.) – творець латинської філософської термінології. Представники римського еклектизму володіли величезною кількістю знань і були енциклопедистами своєї епохи. Поєднання ними різних філософських шкіл базувалося на глибокому знанні окремих поглядів.

V. Форма контролю : усне опитування
VI. Термін: до завершення вивчення модуля № 1.

Тема 4. Середньовічна філософія

1. Загальна характеристика філософії середньовіччя.
2. Патристика. Філософія Аврелія Августина.
3. Схоластика. Філософія Фоми Аквінського.

Література

1. Чанышев А. И. Курс лекций по средневековой философии. – М.-1991.-
С. 14-80
2. Бичко І. В. Історія філософії. – К. – 2001. – С. 74 – 80.
3. Надольний І. Ф. Філософія. Підручник. – К. – 1998. – С. 52 – 61.
4. Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми. – 2002. – С. 29 – 34.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте основні принципи християнської філософії.
2. Який світогляд називають геоцентричним ?
3. Проаналізуйте вчення Аврелія Августина про «Град Божий».
4. Назвіть п’ять доказів існування Бога Фоми Аквінського.

Тема 5. Філософія епохи Відродження

1. Загальна характеристика філософії Відродження.
2. Перша революція у суспільствознавстві. Вчення про державу і суспільство      Н. Макіавеллі ( 1469 – 1527 р. ).
3. Геліоцентрична будова Всесвіту Миколи Коперніка ( 1473 – 1543 р.).

Література :

1.Введение в философию. – М. – 1994.- Т.1. – С. 135 – 146
2.Бичко І. В. Історія філософії. – К. – 2001. — С. 80 – 111
3.Надольний І. Ф. Філософія. Підручник. – К. – 1998. – С. 64 – 75

Питання для самоконтролю

1. Який світогляд називається антропоцентричним ?
2. Поясніть, чому епоху Відродження називають гуманістичною ?
3. Поясніть, чому вчення Макіавеллі вважають першою революцією у суспільствознавстві.
4. Поясніть, яке філософське значення має геліоцентрична будова Всесвіту Миколи Коперника.

Тема 6. Філософія Нового часу

1. Загальна характеристика філософії Нового часу.
2. Емпіризм Френсіса Бекона («Знання – це сила»).
3. Раціоналізм Рене Декарта («Мислю, отже існую»).

Література :

  1. Введение в философию. – М. – 1994.- Т.1. – С. 146 – 162
  2. Бичко І. В. Історія філософії. – К. – 2001. – С.114-123
  3. Надольний І. Ф. Філософія. Підручник. – К. – 1998. – С. 77 -92

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, в чому суть ідеології «розумного егоїзму» ?
2. Проаналізуйте принцип індукції Френсіса Бекона.
3. Проаналізуйте принцип дедукції Рене Декарта.
4. Поясніть, що означає афоризм Френсіса Бекона «Знання – це сила».
5. Поясніть, що означає афоризм Рене Декарта «Мислю, отже існую».

Тема 7. Філософські ідеї Просвітництва

1. Загальна характеристика Просвітництва.
2. Монтеск’є – перший філософ Просвітництва ( „ Розумність світу “ – головна рушійна сила історії ).
3. Вольтер – класичний філософ епохи Просвітництва.
4. Ідея  „ рівності людей “ Жан – Жака Руссо.

Література :

1.Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2002.- С. 35-42.
2.Краткая история философии. – М. – 1996. – С. 420-430.
3.История философии. – М. – 1991. – С. 374-386.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть вислів Монтексє „ Розумність світу“ – головна рушійна сила історії.
2.Проаналізуйте вислів Вольтера: «Якби Бога не було, його слід було б вигадати».
3. Поясніть, в чому суть «суспільного договору» Жан-Жака Руссо.

Тема 8. Німецька класична філософія

1. Місце і роль німецької класичної філософії в розвитку світової філософської думки.
2. «Поетична» (романтична) філософія Еммануїла Канта.
3. Філософська система Георга Вільгельма Гегеля.
4. Філософія практики Фіхте.
5. Антропоцентричний матеріалізм Людвіга Фейєрбаха.

Література

1.Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2002. – С. 47 -50.
2.Краткая история философии. – М. – 1996. – С. 435 – 455.
3.Введение в  философию. – М. – 1994. – Т. 1.- С. 374 – 386.
4.Надольний І. Ф. Філософія. Підручник.- К. – 1998. – С. 91-10.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, в чому суть «докритичного» (до 1770 р.) і «критичного» періодів творчості Канта.
2. Поясніть, і чому суть тріади Гегеля: «теза – антитеза – синтез».
3. Поясніть, в чому суть філософії практики Фіхте.
4. Поясніть, в чому суть антропоцентричного матеріалізму Фейєрбаха.

Самостійна робота № 2

Тема: Особливості філософії марксизму та її місце в історії філософії

1. Становлення соціально – філософської доктрини марксизму.
2. Сутність та головні засади філософії марксизму.
3. Марксизм і сучасність : перші підсумки.

Література

1.Введение в  философию. – М. – 1994.- Т. 1.- С. 221 – 258.
2.Надольний І. Ф. Філософія. Підручник.- К. – 1998. – С. 108 – 121.
3.Бичко І. В. Філософія. Курс лекцій. – К. – 1997. – С. 185 – 219.
4.Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2002.- С. 49 – 58.

Питання до самоконтролю :

1. Які вихідні принципи філософії марксизму ?
2. У чому полягає сутність матеріалістичної діалектики ?
3. Назвіть визначальні риси матеріалістичного розуміння історії ?
4. Визначте основні риси марксистської філософії?

Методичні поради

Відповідаючи на перше питання, потрібно показати, що філософія марксизму має свої історичні передумови. Німецька класична філософія, особливо філософія Гегеля, французький утопічний  соціалізм та англійська політична економія  є глибинними теоретичними джерелами марксизму, з       якими пов’язують другу революцію у суспільствознавстві. Як відомо, першу революцію у суспільствознавстві було здійснено на зламі XV-XVII ст. розмежуванням з теологічним поясненням сутності людини. На місце Бога було поставлено матеріальний інтерес (ширше – приватну  власність) як головну домінанту і рушійну силу суспільного розвитку (Н. Макіавеллі). Марксизм порушив цю традицію, теоретично обґрунтувавши можливість побудови суспільства на засадах суспільної власності. Свою соціально – філософську концепцію марксизм побудував  на діалектичних засадах, що дало змогу пояснити суспільство як суперечливу і разом з тим внутрішньо цілісну систему, що розвивається. Марксизм створив новий погляд на суспільство  – історичний матеріалізм, розробив його категоріальний каркас і методологію.

2. На думку К. Маркса, суть різноманітних суспільних відносин між людьми зумовлена відносинами власності, що відповідають певному рівню розвитку виробництва та його продуктивних сил. Суперечності власності позначаються на становленні людини до суспільства, інших людей і до самої себе. З самого початку свого існування марксизм  був вимушений захищатися від офіційної і неофіційної критики, перекручень та фальсифікацій, заборон та гоніння. Його постійна полемічна спрямованість зумовила, з одного боку, кристалізацію концептуальних засад, а з другого – «войовничість» до протилежної точки зору. Перша тенденція сприяла його тріумфу, друга – вела до самоізоляції і, врешті – решт, до трагедії однозначності.

3. Оцінюючи своєрідний переворот, здійснений К. Марксом та Ф. Енгельсом у філософії, слід наголосити на деяких зауваженнях загального плану. По-перше, марксистську концепцію суспільного розвитку було створено понад 150 років тому. Внаслідок цього вона не дає відповіді на проблеми, зумовлені нинішніми реаліями, а лише озброює методологією дослідження, яку також не варто абсолютизувати.

По-друге, ряд тверджень, обґрунтованих марксизмом, не мали загального характеру, а лише відповідали умовам конкретного суспільства.

По – третє, історичний розвиток цієї теорії послідовниками К. Маркса та Ф. Енгельса свідчить про суттєве її спрощення та абсолютизацію.

По-четверте, філософію марксизму не можна трактувати як найвищий злет соціально – політичної думки суспільства. Ця теорія має як свої переваги так і недоліки.

Форма контролю: усне опитування

Термін: до завершення вивчення модуля № 1

Самостійна робота № 3

Тема: Російська філософія XIX – XX століття

1 «Філософія російського космізму» Федорова.
2. «Філософія всеєдності» Соловйова.
3. «Ідея християнської філософії» Миколи Бердяєва.

Література :

1. История  философии. – М. – 1991.- С. 517 – 564.
2. Краткая история философии.- М. – 1996.- С. 412 – 440.
3. Бичко І. В. Філософія. Курс лекцій. – К. – 1997. – С. 384 – 402 .
4. Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2001.- С. 58 – 64.

Методичні вказівки

«Філософія російського космізму» М. Ф. Федорова ( 1828 – 1903 ). Головний пафос філософії Миколи Федоровича Федорова міститься в ідеї управління законами природи і ідеї воскресіння всіх померлих поколінь. Федоров вважав, що від  розуміння і пізнання життя потрібно перейти до його перетворення, до управління всіма природними процесами, тому що людина для того і наділена розумом, щоб внести цей розум в природу. Знати і не використати знання для діла – значить підкоритись сатані. Федоров ніяк не міг примиритись з двома несправедливостями життя: з небратським відношенням між людьми; з неможливістю спілкуватися зі своїми предками, які пішли з життя, але не із пам’яті  нащадків. І тому Федоров ставить як основне завдання людства ліквідацію небратських відношень і воскресіння померлих. В справі воскресіння, вважав він, людина повинна спиратися на всі досягнення науки, свій розум вносити в природу. І поскільки воскресіння померлих поколінь зв’язане з проблемою їх розселення, Федоров багато уваги приділяв проблемам освоєння навколоземного простору, заселення інших планет Сонячної системи. Розробка цих питань і робить його одним із перших представників філософії російського космізму.

Філософія „»всеєдності» Володимира Соловйова (1853 – 1903). Філософом, який спирався на оригінальні ідеї слов’янофілів, був Володимир Сергійович Соловйов. Головне в ученні Соловйова – його ідеї про смисл життя, досягнення духовної тілесності, ідея Боголюдства як такого стану людства, в якому повністю втілено вчення Христа. Вчення В. Соловйова називають філософією всеєдності. Прагнення до всеєдності, до єднання з божественним Логосом є, по Соловйову, смислом існування всього живого на землі. В цьому прагненні до всеєдності  світовий процес розвитку проходить  три основні стадії : астрофізичну, біологічну, історичну, в ході яких відбувається поступове одухотворення матерії і матеріалізація ідеї. В результаті з’являється спочатку «натуральна людина», потім  «історичний процесс», потім «духовна людина». Таким чином, через царство природне, царство людське, процес розвитку приходить до царства Божого, в якому все, що в процесі розвитку від Бога відійшло,  знову збирається із хаосу і обживається.   Мета світового процесу, по Соловйову, є повне «обожествление» природної стихії. Воно проходить тільки через людину як спасителя природи, тому що в людині світова душа вперше внутрішньо з’єднується з божественним Логосом як чистій формі всеєдності.

Ідеї християнської філософії Миколи Бердяєва. Микола Олександрович Бердяєв (1874–1948) належить  до групи російських мислителів початку XX ст., які будували свої філософські вчення на свідомому протиставленні історичному християнству, але з опорою на християнські   цінності. У центрі філософії Бердяєва знаходилася проблема свободи особистості. Особистість, вважав він, стоїть вище суспільства, нації, держави. Інтереси особистості не можуть бути підкорені ніяким іншим інтересам, а її свобода – це суттєва характеристика особистості. Розмірковуючи про свободу, Бердяєв прийшов до висновку, що свобода передувала божому творенню, тому що коріниться в божественному Ніщо і існує вічно. Творення світу Богом відбувається із божественного Ніщо, в якому свобода уже існує, так що свобода не є творінням Бога, і відповідно Бог не може нести відповідальність за вибір людини, не провина Бога, що людина, володіючи свободою, творить зло.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте основні положення «філософії російського космізму» М. Ф Федорова.
2.Проаналізуйте основні стадії розвитку світового процесу за В. Соловйовим.
3. Проаналізуйте основну ідею філософії М. Бердяєва.

Форма контролю усне опитування
Термін: до завершення вивчення модуля № 1

Тема 9. Українська класична філософія

1. Загальна характеристика української філософії.
2. Григорій Сковорода – засновник української класичної філософії.
3. «Філософія серця» Памфіла Юркевича.
4. «Філософія мови» Олександра Потебні.
5. «Етичний соціалізм» Івана Франка.
6. «Потік свідомості» Михайла Коцюбинського.
7. «Філософія конкордизму» Володимира Винниченка.

Література

1.Історія філософії України. Підручник. – К. – 1994. – С. 120 – 173     .
2.Бичко І. В. Історія філософії. – К. – 2001. – С. 305 – 350.
3.Горський В. С. Історія української філософії.- К.– 1996.– С. 180-210.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть вислів Г. Сковороди: «Роби те, для чого народжений».
2. Поясніть гармонію яких трьох світів мав на увазі Памфіл Юркевич.
3. Поясніть, чому саме у слові ми не тільки розуміємо іншого, але і остаточно самих себе.
4. Поясніть, чому Франко вважав, що саме етика вчить людину бути людиною ?
5. Поясніть, чому Коцюбинський вважав, що «перемога» над природою обертається поразкою людини.
6. Поясніть, в чому суть світоглядної позиції «конкордизму» (concorde – згода) Винниченка.

Навчальний модуль № 2

Онтологія

Тема:  Закони і Категорії  філософії

1. Поняття загального зв’язку і розвитку.
2. Поняття закону.
3. Закони філософії.
4. Категорії філософії.

Література

  1. Надольний І. В. Філософія. Підручник. – К. – 1998. – С. 224 – 225.
  2. Качуровський М. О. Філософія. – Суми. – 2002. – С. 187 – 194

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення «закону».
2. Назвіть закони філософії.
3. Поясніть, на що вказує закон єдності і боротьби протилежностей ?
4. Поясніть, на що вказує закон переходу  кількості в якість і навпаки ?
5. Поясніть, на що вказує закон заперечення заперечення ?
6. Проаналізуйте категорії філософії.
Тема 2. Філософське розуміння світу

1. Поняття «матерії».
2. Поняття «руху» і «спокою».
3. Поняття «простору» і «часу».
4. Поняття «свідомість».
5. Проблема походження свідомості.

Література

  1. Надольний І. Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К. – 1998. – С. 135 – 142
  2. Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2002.- С. 145-170.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення «матерії».
2. Охарактеризуйте філософське поняття «рух» і «спокій».
3. Охарактеризуйте філософське поняття «простір» і «час».
4. Охарактеризуйте філософське поняття «свідомість».

 Тема 3. Основні проблеми пізнання

1. Етапи пізнання.
2. Наука як система знання.

Література :

  1. Надольний І. Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К. – 1998. – С. 135- 142.
  2. Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми.- 2002.- С. 145-170.
  3. Бичко І. В. Філософія. Курс лекцій.- К. 1997. – С. 214-264.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення філософського поняття «пізнання».
2. Проаналізуйте етапи пізнання.
3. Охарактеризуйте науку як систему знання.

Самостійна робота -2 год.

Людина і природа

1. Що таке природа ?
2. Історичний розвиток уявлень про природу.
3. Розуміння біосфери та ноосфери.
4. Природа як сукупність об’єктивних умов існування людства.
5. Природа як об’єкт знання і пізнання.
6. Виживання людини і людства – нагальна проблема сучасності.

Література :

  1. Губернський Л. В. Людина  і Світ : Підручник.- К., 2001. – С. 158 – 184.      2.Надольний І. Ф. Філософія : Навчальний посібник. – К., 2010. – С. 369 – 398.

Запитання  для самоконтролю :

1. Якими є місце і роль природи в міфологічному, релігійному, філософському світогляді ?
2. Чи збігаються за своїм змістом поняття „ природа “ і „ географічне середовище “ ?
3. Чи можна поставити знак рівності між поняттям „ біосфера “ і „ жива природа “ ?
4. Як пов’язані поняття „ природа “ і „ суспільство “ ?
5. Який зміст поняття „ виживання “ ?

Методичні поради

 Відповідаючи на перше питання,  потрібно показати, що природа – це, перш за все, ми самі, а також все існуюче, весь світ в об’єктивній різноманітності його проявів.

Відповідаючи на друге питання, потрібно проаналізувати два принципово протилежні її розуміння :
а) природа є царством сліпих, стихійних сил, непідвладних людському розуму, хаосом ;
б) природа – це царство, де панують розумні закони, торжествує природна необхідність, немає місця для свавілля її примх, які часто – густо трапляються у взаємовідносинах між людьми.

Відповідаючи на третє питання, потрібно показати, що біосфера – це цілісна земна оболонка, охоплена життям  і якісно перетворена ним. А ноосфера – це сфера взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначальним чинником.

Відповідаючи на четверте питання, потрібно показати,  що в історії мали місце три „ перевороти  “:
а) неолітична революція ( перехід від так званої присвоючої економіки до виробничої ) ;
б) промислова революція ( перехід від ремісничих знарядь праці до машин, створення промисловості ) ;
в) науково – технічна революція ( перетворення науки у безпосередню продуктивну силу суспільства ).

Відповідаючи на п’яте питання, потрібно показати, що знання – це зв’язок між природою, людським духом і практичною діяльністю людини.  Саме в цьому значенні природа є сукупним об’єктом людського пізнання.

Відповідаючи на шосте питання,потрібно показати, що під виживанням розуміють творення людиною найбільш оптимальних умов для свого існування.

Форма контролю : усне опитування
Термін :   до завершення вивчення модуля № 2.

Навчальний модуль № 3

Тема 1. Предмет сучасної соціальної філософії

1. Поняття «суспільство», «суспільне», «соціальне», «соціум».
2. Категорії соціальної філософії.
3. Структура курсу соціальної філософії.

Література

1.Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія.- К., 1998. – С.17-2.Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми., 2002. – С. 246-250.

Питання до самоконтролю

1. Дайте визначення понять «суспільство», «суспільне», «соціальне», «соціум». Яка між ними відмінність ?
2. Назвіть категорії соціальної філософії: першого ряду, другого ряду, специфічні категорії. Яка між ними відмінність ?

Самостійна робота № 4

1. Концепції суспільства як системи.
2. Соціальний характер.
3. Діяльність як засіб формування середовища життя людини.

Література

1.Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія. – К.,  2000. – С. 94-106. 2.Качуровський М. О. Філософія. Підручник. – Суми,  2002. -С. 236-237. 3.Надольний І. Ф. Філософія. Підручник. – К., 1998. – С. 362 – 364.

Методичні поради

1. Спочатку погляди на суспільство як самоорганізовану систему, що само-розвивається, ґрунтувалися на ідеї, згідно якої основою  історичного розвитку є саморозвиток Світового Духу, який реалізується через розвиток духу епохи, що, в свою чергу, передбачає активну діяльність людини. Людська активність, мотивована роз’єднаними егоїстичними потребами, інтересами, пристрастями індивідів, складає єдиний засіб, через який Світовий Дух реалізує  свою внутрішню мету. Сам Світовий Дух не може ні працювати, ні воювати і тому дозволяє замість себе діяти людині.

Світовий Дух має своєрідну «хитрість»: він творить історію через діяльність конкретних людей (Г.В.Ф. Гегель).

Далі розвиток поглядів на суспільство як самоорганізовану систему, що само-розвивається, ґрунтувався на думці, що в суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, незалежні від їхньої волі відносини – виробничі відносини, які відповідають певному рівню продуктивних сил, що постають як єдність предметів праці, знарядь праці та робочої сили (здатності людини до праці). Сукупність виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична та політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріальних благ, який є органічною єдністю продуктивних сил і виробничих відносин, зумовлює соціальний, політичний і духовний процес життя взагалі.      (К. Маркс).

Наприкінці XIX – початку XX ст. найпопулярнішим ученням про само -організованість суспільства була  концепція «ідеальних» типів, згідно з якою історичний процес є настільки різнобарвним плетивом подій, фактів, процесів, що аж ніяк не вкладається у будь – яку систему взагалі. Будь – яка систематизація  історії, стверджує ця концепція, має умовний характер. В історії домінує одиничний факт, унікальна подія, схема ж узагальнює, ідеалізує, подає у вигляді закономірності, якої  в реальній історії не існує.  Схема є простим службовим поняттям – «ідеальним типом» – своєрідним інструментом, який сам по собі нічого не відображає, але необхідний для пізнання. Одночасно вчення про «деальні типии» суспільства наголошує, що жоден з чинників суспільного життя не слід абсолютизувати. Істинну  картину соціуму дає лише факторний аналіз. При цьому дослідник має право розглядати суспільство з боку визначальності будь-якого фактора.

Духовні фактори зумовлюють економіку не меншою мірою, ніж економіка – розвиток духу. Те саме стосується політики і культури, освіти і релігії, економічної боротьби суспільних класів та їхніх ідеальних прагнень (М. Вебер).

Ще одне тлумачення суспільства як самоорганізованої системи постає як  оригінальне вчення про суспільство як соціальну систему функціонуючих структур, що увійшло до скарбниці світової суспільної думки як концепція структурно-функціонального аналізу суспільства або теорія соціальної дії (Толкот Парсонс  (1902 – 1979).

Суспільство, згідно цієї теорії  є своєрідною системою координат дії, найважливішими елементами  якої є соціальна система, система культури та система особистості. Сукупність суспільних відносин залежить від соціальних взаємозв’язків індивідів і соціальних систем. У результаті та на засадах взаємодії «Я» й «іншого» система культури впроваджується в систему особистості, завдяки чому утворюється стійка та стабільна система соціалізації особистості.

2. Досить цікавим варіантом  трактування суспільства як системи, що само-організується і саморозвивається є концепція, яка, визначаючи саморозвиток суспільства, вводить поняття соціальний характер, який є результатом динамічної адаптації людської природи до соціально – економічної структури суспільства, активним психологічним чинником суспільного процесу, що зміцнює або руйнує функціонуюче суспільство. Соціальний характер виконує роль посередника між економічним базисом, соціальною структурою та надбудовою – ідеями та ідеалами суспільства. При чому він є посередником в обох напрямках: як від економічного базису до ідей, так і від ідеї до базису.

Основна функція соціального характеру полягає в оформленні енергії членів суспільства в такий спосіб, щоб при виборі способу поведінки їм не доводилося щоразу свідомо приймати рішення – дотримуватися соціальних зв’язків чи ні. Необхідно, щоб людям хотілося діяти так, як того вимагають обставини суспільного життя, і, водночас, щоб вони задовольнялися своїми діями відповідно до вимог даного суспільства і даної культури.

Іншими словами, функція соціального характеру полягає в тому, щоб формувати і спрямовувати енергію людей цього суспільства для забезпечення його функціонування.

3. Наведені точки зору показують, що основою суспільства як самоорганізованої системи є діяльнісна сутність людини. Адже суспільство це одночасно і стан, і реальний життєвий  процес людини ( особистості, соціальної групи, соціуму ), що відбувається в конкретних умовах та завдяки пізнанню і свідомому перетворенню дійсності, тобто завдяки діяльності.

Діяльність – це специфічна людська  форма активного відношення до світу, змістом якої є цілеспрямована, доцільна його зміна, свідоме перетворення.

Основними моментами діяльності  є:
–  по – перше, наявність суб’єкта діяльності – людини як носія діяльності;
– по – друге, мета діяльності – один із проявів свідомої поведінки людини, що характеризує передбачення в мисленні  результату діяльності та шляхи його досягнення за допомогою певних засобів, це – ідеальний образ бажаного, відповідно до якого перетворюється предмет.
– По-третє, діяльність охоплює засоби діяльності, за допомогою                          яких відбувається перетворення дійсності.
–   По-четверте, це предмет діяльності як об’єкт, на який спрямована дія ;
–   по-п’яте, це результат діяльності ; і , нарешті,
–   по-шосте, – це сам процес діяльності, людська активна дія.

Універсальним предметом діяльності є природа і суспільство, а її загальним результатом – „ олюднена “ природа, культура.

Як суб’єкт діяльності, людина має передусім мислити і діяти, діяти і мислити.  Теологія вважає, що першим було слово. Наука надає перевагу ділу. Філософія виходить із споконвічної єдності слова і діла як первинного принципу пояснення специфіки соціального.

Якщо розглядати єдність слова і діла з боку діла, цілком правомірним є визначення  діяльності як умови, засобу, рушійної сили й сутності соціального. Поза діяльністю  соціального не існує. Завдяки діяльності людина подолала вихідну тотожність із природою, піднялася над нею, отримавши надприродні статус і форму свого буття.

Отже, діяльність є джерелом формування соціальності. Соціальне живе лише в діяльності людини і через неї.

Діяльністю людина перетворює природу і створює свій особливий світ – культуру.

Питання для самоконтролю

1. Що таке суспільство ?
2. Які основні підходи до осягнення  суспільства як системи, що само -організується і саморозвивається ?
3. Які основні  концепції діяльності ?

Форма контролю: усне опитування
Термін: до завершення вивчення модуля № 2.

Самостійна робота № 5

Тема Філософський аналіз соціальної структури суспільства

1. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи.
2. Етносоціальні процеси в системі суспільних відносин.

Література

  1. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія. – К., 2000. – С. 179-198.
  2. Надольний І. Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К., 1998. – С. 398-401.
  3. Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник. – К., 1997.

Методичні поради

1. У системі людських відносин поряд з економічними, політичними, правовими, моральними виділяють такий їх вид, як соціальні відносини. Основою цих відносин є  суспільна необхідність регуляції взаємних зв’язків та відносин між соціальними спільнотами та соціальними групами.

Стрижнем  соціальних відносин є відносини рівності чи нерівності за становищем індивідів, соціальних груп та спільнот у суспільстві.

Характерними рисами соціальних відносин є такі :
– по-перше, соціальні відносини є найважливішими серед елементів цілісної системи суспільних відносин ;
– по-друге, соціальні відносини відбивають рівність чи нерівність суспільного становища соціальних спільнот, груп, окремих осіб ;
– по-третє, основу соціальних відносин формують в тому випадку,  коли соціальні спільності й окремі їх представники взаємодіють саме як представники певних соціальних спільнот.

Соціальна структура суспільства – це сукупність відносно стійких соціальних спільнот, груп і певний порядок їх взаємозв’язку та взаємодії.

У соціальній структурі суспільства виділяють:
-классово-стратифікаційна структура (класи, страти, соціальні верстви населення);
– соціально-етнічна система (родоплемінні об’єднання, народності, нації );
-соціально-демографічна структура (виробничі об’єднання, трудові колективи, установи, фірми).

Діалектичний взаємозв’язок соціальної структури суспільства і соціальних відносин полягає в тому, що вони взаємо проникають і взаємо обумовлюють одне одного.

Найбільш загальним поняттям соціальної структури суспільства є поняття  «соціальна группа».

Соціальна група – це порівняно стала спільність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки й об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами поведінки, системами певних відносин. Кожна людина здатна себе утвердити та самореалізувати як особистість лише в результаті спільної діяльності з представниками певної групи. Соціальна група виконує роль проміжної ланки в системі «суспільство – група – особистість».

Для виникнення групи необхідні спільні інтереси, внутрішня самоорганізація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності тощо.

Залежно від цілей і завдань організація може бути формальною або неформальною.

Формальною (офіційною) групою є об’єднання людей, яке утворюється на основі офіційного документа – юридичних норм, правил, службових інструкцій тощо.

Неформальна група складається стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування.

На початку XX ст. американський соціолог Якоб Леві Морено розробив теорію малих груп.

Він виходив з того, що крім соціальної макроструктури суспільства, існує ще й внутрішня, неформальна мікроструктура.

Морено вважав, що психічне здоров’я людини обумовлене її становищем у малій групі. Саме через взаємовідносини в малих групах,  через «здоров’я» в малих групах можна вдосконалити відносини у соціальній макроструктурі суспільства.

Точка зору на класоутворення сучасних філософів (М. Вебер, фр. соціолог П. Бурдьє).

Теорія класів займається виявом суспільних протилежностей, а теорія стратифікації – суспільною диференціацією.

Марксистській теорії класів і класової боротьби, теорії соціальної стратифікації та соціальній мобільності в наш час протиставляють теорію  «середнього классу».

До середнього класу, якому відводиться провідна роль у розвитку суспільства, відносяться майже всі працівники, що не зайняті фізичною працею.

Усі соціальні групи можна поділити  на великі, середні та малі. Великі соціальні групи – це спільноти, що існують у масштабі всього суспільства в цілому (класи, страти, нації, покоління).

Середньо соціальні групи (мешканці села, працівники підприємства, склад учбового закладу).

Малі соціальні групи (сім’я, шкільний клас, студентська група). Таким чином, соціальна структура суспільства – це складно організоване і певним чином упорядковане ціле, до якого входять окремі індивіди та соціальні спільноти.

2 Важлива роль у життєдіяльності суспільства належить етно – соціальним відношенням.

Етнос (з гр. – «група», «плем’я») – стійка цілісна спільність, що історично склалася.

Сучасне суспільство (людство) складається прибл. з  двох тисяч націй, народностей, племен. Такий стан людства невипадковий, він є результатом усієї  світової історії.

Історичні спільності людей виникають внаслідок їх  відносної просторової ізоляції. Вони відрізняються від інших спільностей мовою, особливою культурою, ментальністю ( сукупністю установок та схильностей мислити, почувати, сприймати світ і діяти певним чином ) і навіть психічними властивостями.

Людство органічно входить до біосфери Землі, і, крім соціальних відмінностей, у ньому присутні відмінності природні.

Природні відмінності обумовлені не минулою соціальною історією, а еволюцією людського роду як такого.

За природними ознаками людство поділяється на раси та етноси.

Раса – велика група людей, зовнішній вигляд якої обумовлений загальними спадковими ознаками (кольором шкіри, формою голови, обличчя, розмірами тіла  і т. д. ).

Поняття „ раса  “ відбиває біологічну різноматність людства.

Як біологічна спільнота раса надзвичайно стабільна. За останні 15 тис. років не виникло жодної нової і не зникло жодної старої раси.

Расові відмінності людей не є причиною соціальної та інтелектуальної різниці між ними.

Історично першою соціально – етнічною формою спільності людей є рід.

Рід – це група кровних родичів, які ведуть походження по одній лінії ( материнській чи батьківській ), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім’я.

Плем’я – форма етнічної спільності й суспільної організації первісного суспільства.

Народність – це соціально – етнічна  спільність людей, що характеризується спільною територією, єдиною мовою, елементами єдиної культури.

Нація – це духовна спорідненість природно – соціального визначеного (их) етносу (ів).

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «соціальна структура суспільства».
З яких елементів вона складається ?
2. Дайте визначення поняття «соціальна група». Що таке формальна і неформальна соціальна група ?
3. Дайте визначення поняття «етнос», «раса», «рід», «плем׳я», «народність», «нація».

Форма контролю: усне опитування
Термін: до завершення вивчення модуля № 3.

Тема 2. Людина і культура

1. Філософське розуміння культури.
2. Світова загальнолюдська культура.

Література

  1. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія. – К., 2000. – С. 292 – 298.
  2. Надольний І. Ф. Філософія. Навч. посібник. – К., 1998. – С. 398 – 402.
  3. Бичко І. В. Філософія курс лекцій. – К., 1998. – С. 455 – 458.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, чому існує близько 250-и визначень «культури»? В які умовні групи їх можна об׳єднати ?
2. Поясніть, що таке «масова», «популярна» культура ? В чому небезпека масової культури ?

Тема 3. Духовне життя суспільства

1. Поняття  «дух», «душа», «духовність». Співвідношення духовного і тілесного.
2. Прихильність як прояв духовного.
3. Ціннісні виміри людського життя.Смерть і безсмертя.
4. Повнота життя і щастя.

Література

  1. Губернський Л. В. Людина  і світ: Підручник.- К., 2001. –  С. 251-312.
  2. Надольний І. Ф. Філософія: Навч. посібник. – К., 1998. –  С. 532-572
  3. Качуровський М. О. Філософія: Підручник. – Суми, 2002. – С. 308-332.

Питання до самоконтролю

1. Поясніть, які відмінності між поняттям «дух», «душа», «духовність».
2. Поясніть, чому без прихильності, як прояву духовного, не можливе існування людського суспільства.
3. Поясніть, що таке «повнота життя». Як ви розімієте щастя ?

Тема 4. Цивілізація: сучасний стан

1. Поняття «цивілізація».
2. Сучасна цивілізація.

Література

  1. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія. – К., 2000. – С. 355-366.
  2. Надольний І. Ф. Філософія : Навч. посібник. – К., 1998. – С. 417-420.
  3. Качуровський М. О. Філософія: Навч. посібник. – Суми, 2002.-С. 342-362.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «цивілізація». Чому культура є своєрідним кодом цивілізації ?
2. Охарактеризуйте основні риси сучасної цивілізації.

Тема 5. Релігієзнавство як наука.

1. Поняття «релігія».
2. Поняття «релігієзнавство».
3. Різновиди релігієзнавства.

Література

1. Калінін Ю.А., Харковщенко Є. А. Релігієзнавство. – К, 1994. – С.3-17.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 1997. – С. 3-37.
3. Ерышев А.А. Религиоведение. – К., 1999. – С.3-25.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, що таке «віра в надприроднє».
2. Поясніть, яка відмінність між богослов׳ям і світським релігієзнавством.

Самостійна робота

Тема: Світові релігії

1. Християнство.
2. Буддизм.
3. Іслам.

Література

1. Калінін Ю.А., Харковщенко Є. А. Релігієзнавство. – К, 1994. – С.61-167.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 2010. – С. 202-402.
3. Ерышев  А.А. Религиоведение. – К., 2010. – С.126-176.
4. Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. – К., 2004. – С.20-58

Методичні поради

Світові релігії – це такі релігійні вірування, які охоплюють своїм впливом усі соціальні верстви населення серед людей різних національностей. Вснують три світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

1. Християнство є найбільш значною світовою релігією нашого часу, які розрізняють три головні напрямки: православ’я (гр.. orthodoxos – правовірний), католицизм (гр.. katolikos – вселенський, всеохоплюючий), протестантизм. Головним обєктом шанування християн є Ісус Христос, якого більшість християнських релігій вважає водночас і Богом, і людиною, а дехто – тільки Богом, або тільки божественним посланцем.

Усі християни вірять, що праведних після смерті чекає нагорода у вигляді вічного блаженства в раю, а грішників – покарання, яке вони уявляють собі по-різному.

Основні положення православного віровчення називаються догматами  (від гр. dogma – обов׳язкове положення), які оголошуються з неба посланими («богонатхненними»), а тому абсолютно істинними, вічними і незмінними. Висхідним для православ’я є догмат про два джерела віровчення, за які визнаються «священне письмо» «Біблія» та «священний переказ» (рішення перших семи Вселенських соборів).

Критерієм віри є догмат про святу трійцю. Єдиний Бог, твердять богослови, існує у трьох особах («іпостасях»): Бог-отець, Бог-син, Бог-дух святий.

Основу православного віровчення становить віра у спасителя Ісуса Христа.

До головних православних догматів належить віра у загробне життя, де душі померлих потрапляють або в рай, або в пекло.

Найважливішим елементом православного культу є богослужіння – сукупність релігійних церемоній (молитви, пісні, читання Біблії, проповіді), які здійснюються у храмі.

Особливо важливі обряди православні богослови називають таїнствами (обряди, які, ніби-то, передають людям «благодать божу» – таємну містичну частину Бога, отримання якої є однією з умов урятування душі).

Сім обрядів є таїнствами: хрещення, миропомазання, сповідь, причастя, вінчання у церкві, священство (посвячення у сан), соборування.

Католицизм – найбільш поширений різновид християнства. Віровчення та культ католицизму мають деякі відмінності від православ’я. 1. До складу «священного переказу» включено рішення усіх (а не тільки давніх) католицьких соборів та послання римських пап (енциклік). 2. Дух святий йде не тільки від Бога-отця, а й від Бога-сина. 3. Поряд з раєм та пеклом католицизм визнає чистилище, де душа знаходиться перд тим, як попасти до раю. 4. Розвинуте шанування Богородиці. Католики вірять, начебто Марія, на вілміну від усіх інших святих, вознеслася на небо і душею, і тілом. 5. Вчення про зверхність у церкві римського папи. 6. Целібат – заборона священникам одружуватися.

Розкол християнства на православних і католиків відбувся у 1054 році, коли папа римський і константинопольський патріарх піддали один одного анафемі (церковному прокляттю).

Протистантизм (від лат. protestari – заперечувати) – набільш розроблений організаційно напрям у християнстві.

Початок йому  поклала Реформація – широкий антикатолицький рух в Європі. Внаслідок реформації від католицизму відокремилася група протистанських релігій: лютеранство (Мартін Лютер) у Германії, кальвінізм (Жан Кальвін) у Швейцарії, англіканство (в Англії). На основні їх утворилися нові протестантські напрями: баптизм, адвентизм, єговізм, п׳ятидесятництво.

Основними положеннями віровчення протестантизму є:
1. Вчення про загальне священство – принцип рівності перед Богом мирян і служителів культу.
2. Вчення про спасіння однією вірою.
3. Вчення про Біблію як єдине джерело віровчення.
4. Заперечення поклоніння іконам, мощам, святим.
2. Буддизм виник в VI ст. до н.е. в Північній Індії. Засновник Сіддхартха Гаутама (583 – 483 рр. до н.е.), який був названий Буддою («пробуджений», «просвітлений знанням»).

Центром вчення є чотири благородних істини:
1. Тотожність життя і страждання.
2. Причиною  страждання є спрага, яка через радощі і пристрасті веде до переродження і народження знову.
3. Позбавлення причин страждання полягає в позбавленні цієї спраги.
4. Шлях, який веде до позбавлення страждань, наступний: вірне судження, вірне рішення, правильна мова, вірне життя, вірне зосередження.

Вірне життя – виконання 5 заповідей (не шкодь живому, не бери чужого, утримуйся від невірної поведінки в коханні, не веди марних і брехливих розмов, не користуйся п’янкими напоями).

3. Іслам (у перекладі з арабської – покірність) виник в Аравії у VII ст.. н.е. Прихильників ісламу називають мусульманами (від араб. «муслім» – вірний). Першим великим ідеологом ісламу, який стояв біля джерел нової релігії, був мешканець Мекки купець Мухаммед (бл.570-532 рр.). Згодом життя Мухаммеда обросло численними легендами, а сам він почав сприйматися релігійною свідомістю як надприродна особа.

У віровченні ісламу виділяють 7 основних положень:
1. Вчення про надприродні сили.
Іслам, як монотеїстична релігія, виник після іудаїзму і християнства та під їх впливом. Як і ці дві релігії, іслам також проповідує віру в єдиного Бога, який створив небо, землю, людину і ангелів. Бога мусульмани називають Аллахом.
2. Вчення про «священні» книги.
Іслам шанує 2 «священні» книги: Коран (у пер. з араб.- читання) і Сунна (збірник оповідань про життя пророка Мухаммеда).
3. Вчення про надприродну душу.
4. Вчення про загробне життя.
5. Вчення про кінець світу.
Кінець світу здійснить сам Аллах у срок, відомий тільки йому одному.
6. Вчення про священну війну.
Цю війну мусульмани називають джихадом (від араб.- старання, ревність) або газаватом (від араб. – набіг). Джигад є війна на захист ісламу.
7. Вчення про приреченість.
Мусульмани вважають, що людина не має вільної волі, що бог заздалегідь, ще до створення світу, визначив не лише земні, але й загробні долі людей. Такий підхід дістав назву фаталізму (від лат. fatum – фатум, доля).

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, в чому суть віровчення православної церкви.
2. Назвіть особливості католицького віровчення.
3. Поясніть, у чому полягає відмінність католицизму і протестантизму.
4. Розкажіть про віровчення буддизму.
5. Назвіть основні положення віровчення ісламу.

Форма контролю: усне опитування
Термін: до завершення вивчення модуля № 3.

Самостійна робота

Тема: Релігійні конфесії в Україні

1. Українська православна церква (УПЦ).
2. Українська православна церква – Київський патріархат.
3. Українські православні церкви – в контексті між церковного конфлікту.

Література

1.  Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. – К., 2004. – С.61-92.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 2010. – С. 267-295.
3. Ерышев  А.А. Религиеведение. – К., 2010. – С.181-202.

Методичні поради

1. До 1990 р. православні парафії (лат церковна громада або приход) в Україні належали Українському екзархату ( – керівник) Московського патріархату (гр..- родоначальник) Тому деякі вчені вважають, що українська православна церква не може вписатися в духовне життя суверенної України. На це заперечують слідуюче: тисячолітню історію УПЦ пеперкреслити не можна, як і замінити її історією інших українських церков, які були створені значно пізніше і походять від одного і того ж кореня.

В.І. Лубський відзначає, що перед Російською церквою встала дилема: зберегти свою централізовану структуру чи національну самобутність православ’я. Московська патріархія зупинилася на останньому. Український екзархат отримав назву Українська православна церква. Були ліквідовані церковні підрозділи з прямим підпорядкуванням Московській патріархії, був створений синод, який отримав найвищу законодавчу  і судову владу.

У серпні 1990 р. Україну відвідав патріарх Олексій II і підтримав пропозиції про надання УПЦ самостійності.

Рішення було прийняте на Архієрейському соборі РПЦ 25-27 жовтня 1990 р.

Будучи самостійною в Україні, УПЦ зберігає всі православні канони (гр. – палиця,  норма), православну віру, зв’язок із вселенським православ’ям, а її предстоятель замінюється постійним членом священного синоду РПЦ.

2. У листопаді 1990 р. у Києві відбувся перший собор УПЦ. Архієрейський собор  УПЦ (вересень 1991 р.) підтримав і благословив Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою. Собор дійшов висновку про необхідність цілковитої канонічної незалежності і постановив

звернутися до керівництва Московської патріархії з проханням надати їй статусу автокефальної (незалежної).

Це обґрунтовувалося тим, що релігійна ситуація в Україні після проголошення незалежності Української держави потребує нового статусу УПЦ, а саме – автокефалії. Це сприятиме зміцненню єдності православ’я в Україні, злагоді між конфесіями, які ворогують. «Незалежна церква в незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою», – зазначалося в документах собору.

Автономія (надана нещодавно керівництвом РПЦ) перестала відповідати реалії життя не тільки священнослужителі, а й чимало мирян виступало за надання УПЦ цілковитої незалежності.

У 1992 році у Києві відбувся всеукраїнський православний собор (ВПС), який прийняв рішення обєднати українську православну церкву та Українську автокефальну православну церкву в єдину українську православну церкву – Київський патріархат (УПЦ – КП).

Главою церкви Собор визнав патріарха Мстислава, а його заступником затвердив митрополита Філарета.

На Соборі було утворено Священний Синод Української православної церкви КП і Вищу Церковну Раду.

3. Однією з причин розлому православ’я в Україні є відмінність точок зору УПЦ і УПЦ київського патріархату щодо здобуття церквою канонічної автокефалії, відновлення українського православ’я та участі церкви у національному відродженні. Вони по-різному розуміють місце церкви у суспільних процесах.

Вагомим чинником кризового стану стало і прагнення керівництва московської патріархії за будь-яку ціну зберегти контроль над життям православних в Україні. Однак це суперечить природному праву українців мати свою Помісну церкву, правити службу Божу згідно з українськими церковними традиціями.

Суть між православного конфлікту часто спрощують, зводЯчи до боротьби навколо постаті патріарха УПЦ – КП Філарета (денисенка). У церковних колах пам’ятають, майже до розпаду СРСР він був екзархом РПЦ в Україні. Лише після здобуття Україною незалежності , активізація процесу національно-релігійного відродження митрополит Філарет почав обстоювати автокефалію церкви в Україні. Нині жодна з православних церковних утворень  в Україні не робить серйозних спроб подолати розкол і очолити об׳єднання. Досягти цілковитої канонічної незалежності можна лише спільними зусиллями церков.

Канонічність УПЦ визнана вселенським православ’ям, тоді, як УПЦ-КП ще не визнається канонічним.

Сьогодні православ’я має всі умови для безперешкодного здійснення своєї високої місії, які повертаються до віри предків, відродження храмів, монастирів, навчальних закладів, церковної преси, народної релігійної традиції.

Тому центральною проблемою православ’я стало саме досягнення внутрішньо церковної згоди.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть причини і наслідки підпорядкування українського православ’я Московській патріархії.
2. Які гілки православ’я існують в Україні нині ?

Форма контролю: усне опитування
Термін: до завершення вивчення модуля № 3.

 Модульна контрольна робота № 1

Тести  для перевірки знань

 I.Вибрати правильну відповідь.

1. Що означає термін «філософія»?

А. Мудрість.  В. Любов до мудрості.   Д. Вміння розмовляти. Б. Любов. Г. Знання.

2. Що є основним світоглядним питанням?

А. Сутність світу. Б. Сутність буття. В. Сутність людини.  Г. Місце людини в світі. Д. Предмет  споглядання

3. Що є історично першою формою світогляду.

А. Міф. Б. Релігія. В. Філософія. Г. Наука. Д. Телебачення.

4. Що є ядром будь-якого світогляду?

А. Світ. Б. Знання. В. Віра. Г. Почуття. Д. Переконання.

5. Що є предметом філософії?

А. Бог. Б. Найбільш загальні закони розвитку та їх дія. В. Світ.  Г. Мудрість. Д. Розум

6. Яка з названих дисциплін не є філософською?

А. Антропологія.  Б. Метафізика.  В. Діалектика. Г. Онтологія.  Д. Математика.

7. Яка з названих функцій не є філософською?

А. Руйнівна. Б. Пізнавальна. В. Методологічна. Г. Ціннісна. Д. Практична.

8.  Яке значення  для філософії має історія філософії?

А. Ніякого. Б. Є архівом. В. Є школою думки.  Г. Завдає шкоду.  Д. Є повчальною.                        

9. Що означає термін «Будда»?

А. Камінь.  Б. Мудрець.   В. Гаутама.  Г. Просвітлений. Д. Знання.

10. Яка з названих істин не належить до « чотирьох благородних істин буддизму»?

А. Життя  – це продовження нашого попереднього життя в іншому тілі.
Б. Життя – це страждання.
В. Є шлях звільнення від страждань, адже страждання мають причину.
Г. Причина страждань – бажання.
Д. Звільнення від бажань є звільненням від страждань.

11. Яка інтерпретація понять «Інь-Янь» не належить до філософії?

А. Світле – темне. Б. Добро – зло. В. Чоловіче – жіноче . Г. Правителі – підлеглі. Д. Небо – земля

12. Хто з китайських філософів вважав головним принципом філософії та життя  «не-діяння»?

А. Ван Чун. Б. Лао Цзи. В. Конфуцій. Г. Мао Цзе Дун.  Д. Будда

13. Що з названого не належить до чотирьох стихій давньогрецьких філософів?

А. Думка. Б. Вогонь.  В. Вода. Г. Повітря. Д. Земля

14. Кому з названих філософів належить вислів «все тече, все змінюється»

А. Анагсагор. Б. Парменід.  В. Анахсимен.  Г. Геракліт.  Д. Демокрит

15. Яким був улюблений вислів Сократа?

А. Я не роблю, чого знаю. Б. Я не знаю, що роблю. В. Я знаю,що нічого не знаю.    Г. Я нічого не знаю, нічого не бачив
Д. Добре все знати і нічого не робити.

16. Хто був автором теорії ідей?

А. Сократ. Б. Декарт. В. Платон.   Г. Геракліт.   Д. Демокрит

17. Чим є ідеї стосовно речей?

А. Взірцями.  Б. Копіями  В. Доповненням  Г. Запереченням   Д. Атомами

18. Яке поняття Аристотель визнавав найважливішим в естетиці?

А. Доброго Б. Прекрасного  В. Істинного Г. Піднесеного Д. Химерного

19. Що означає дана в епоху еллінізму назва Аристотелевої книги «Метафізика»?

А. Те, що йде після фізики.  Б. Те, що стоїть над фізикою. В. Те, що суперечить фізиці.  Г. Те, що належить фізиці
Д. Те, де немає фізики.

20. Яка з філософських шкіл не належить до доби еллінізму?

А. Платонізм  Б. Скептицизм  В. Стоїцизм   Г. Епікуреїзм    Д. Матеріалізм

21. На яку філософську школу опиралося вчення Епікура?

А. Атомізм  Б. Платонізм   В. Кінізм   Г. Скептицизм   Д. Прагматизм

22. Яку назву мала школа послідовників філософії Аристотеля?

А. Перипатетики Б. Академія  В. Скептики  Г. Стоїки  Д. Епікурейці

23. Яку книгу написав Бл. Августин?

А. «Утопія» Б. «Про місто Земне» В. «Про місто Боже» Г. «Нова Атлантида» Д. «Держава»

24. Що означає термін «схоластика»?

А. Вміння дискутувати Б. Лженаука В. Наука про природу речей Г. Темне, незрозуміле вчення Д. Філософія, що викладається в школі

25. Який символ виражає сутність філософії номіналізму?

А. «Пекло Данте» Б. «Лезо Фоми» В. «Лезо Абеляра» Г. «Лезо Оккама» Д. «Проповідь Франциска»

26. Якою є головна теза середньовічного реалізму?

А. Поняття реально існують Б. Речі реально існують В. Філософія реально існує Г. Істина реально існує Д. Ніщо реально існує

27. Що є найвищою цінністю гуманізму Відродження?

А. Культура Б. Людина В. Античність Г. Гуманісти Відродження Д. Всесвіт

28. Хто є автором праці «Правитель»?

А.  Шекспір Б.  Т. Мор В.  Т. Гоббс Г.  Н.Маккіавелі Д.  Платон

29. Кому належить вислів «знання – сила»?

А.  Данте Б.   Н.Маккіавелі В.   Ф.Бекону Г.   Леонардо да Вінчі Д.   Ігнатію Лойолі

30. Який метод пізнання протиставив Ф.Бекон середньовічній  схоластиці?

А. Дедукцію Б.  Індукцію  В. Діалектику  Г. Майевтику  Д. Силогістику

31. Який вислів є ключовим для філософії Р.Декарта?

А. Бог є найдосконалішою істотою. Б. Існую, отже мислю. В. Я є причиною самого себе. Г. Мислю отже існую. Д. Знаю, що нічого не знаю

32. Хто є автором вчення про монади?

А.  Р.Декарт  Б.   Демокрит  В.  Платон   Г.  Г.Лейбніц  Д.  Б.Спіноза

33. Хто з філософів – раціоналістів стояв на позиції дуалізму?

А.   Р.Декарт. Б.    Б.Спіноза. В.  Г.Лейбніц. Г.   Абеляр. Д.  Аристотель

34. Якою є головна теза раціоналізму Нового часу?

А. Розум пізнається лише за допомогою почуттів
Б. Розум є головним об ектом пізнання
В. Розум є недосяжним об ектом пізнання
Г. Дай розуму волю – заведе в неволю
Д. Розум є основою людського пізнання та діяльності

35. Якою є головна теза емпіристів Нового часу?

А. Вік живи, вік учись. Б. Досвід – велика сила. В. Досвід є доповненням розуму. Г. Досвід є головним джерелом знання

36. Чим, на думку емпіристів, є людська свідомість до початку процесу пізнання?

А. Чистою дошкою. Б. Зоряним небом.  В. Ангелом. Г. Почуттями.  Д. Чистим розумом

37. Хто вважав, що причинність є лише асоціацією ідеї?

А.   Дж.Берклі. Б.   Дж. Локк.  В.   Д.Юм.   Г.   Р.Декарт.  Д.   Б.Спіноза

38. Кому належить авторство тези: «Світ –  це комплекс моїх відчуттів»?

А.  Берклі. Б.   Локк.   В.  Сократ.  Г.  Ф.Бекон.  Д.  Декарт

39. Чим є простір і час відповідно до «критики чистого розуму» І.Канта?

А. Умовами життя.  Б. Характеристиками світу. В. Характеристиками речі-у-собі . Г. Характеристиками науки. Д. Умовами чуттєвого сприйняття

40. Що таке речі-в-собі для І.Канта?

А. Речі, які завжди є. Б. Речі після нашого досвіду. В. Речі, яких не вистачає. Г. Речі поза нашим досвідом. Д. Речі, яких ніколи немає

41. Що І.Кант назвав трансцендентальним пізнанням?

А. Пізнання умов життя. Б. Пізнання умов можливості пізнання речей. В. Пізнання речей. Г. Пізнання людей. Д. Відсутність пізнання

42. Що І.Кант вважав джерелом моралі?

А. Релігію. Б. Природу.  В.Науку. Г. Сумління.  Д. Естетику

43. Яке поняття є ключовим для філософії Г.В.Ф. Гегеля?

А. Я. Б. Абсолютний рух. В. Трансцендентальний суб ект. Г. Світова воля. Д. Матеріальне виробництво

44. Хто з названих філософів був матеріалістом?

А.  Шеллінг. Б.   Фіхте. В.  Фейєрбах.  Г.   Гегель Д.   Кант

45. У кого з названих філософів виникла суперечність між методом та системою?

А.  Фейєрбах. Б.   Фіхте.  В.   Шеллінг.  Г.   Кант.   Д.   Гегель

46. Яка філософська система не належить Ф. Шеллінгу?

А. Філософія техніки. Б. Система теоретичної філософії. В. Система практичної філософії. Г. Філософія мистецтва. Д. Філософія міфу

47.. Хто є автором праці «Слово про закон і благодать»?

А.  Ярослав Мудрий. Б. Нестор-літописець. В.  Григорій Сковорода. Г.  Митрополит Іларіон. Д. Феофан Прокопович

48.. Який твір належить перу Пилипа Орлика?

А.  «Кобзар». Б.  Перший буквар. В.  Перша конституція України. Г.  «Критика чистого розуму». Д. «Листи до братів-хліборобів»

49. Кому належить концепція «сродної праці»?

А.  М.Лютеру. Б.   М.Ломоносову. В.   Б.Хмельницькому. Г.   Г.Сковороді. Д.   Ісусу Христосу

50. Яка праця належить перу Володимира Винниченка?

А.  «Лісова пісня». Б.  «Сонячна машина». В.  «Вічний революціонер». Г.  «Короткий курс історії ВКП(б)». Д.   «Філософські дослідження»

II. Встановити відповідності.

 Вислови
1) Платон мені – друг, але істина дорожча.
2) В одну річку не можна ввійти двічі.
3) Я знаю лише те, що я нічого не знаю.
4) Світ ловив мене, але не впіймав.
філософи
А) Платон
Б) Сковорода
В) Сократ
Г) Арістотель
Д) Геракліт

 

Принципи
1) Пізнай себе.
2) Не бажай іншому того, чого не бажаєш собі.
3) Знання – це сила.
4) Мислю – значить існую.
 Філософи
А) Арістотель
Б) Декарт
В) Конфуцій
Г) Сократ
Д) Бекон

 

Вчення
1. Об’єктивний ідеалізм
2. Суб’єктивний ідеалізм
3. Метод індукції в пізнанні
4. Метод дедукції в пізнанні
Філософи
А – Юм
Б – Платон
В – Декарт
Г – Ф.Бекон
Д – Арістотель


Критерії оцінювання  тестових завдань

Завдання № 1:
За кожну правильну відповідь – 1 бал;
Максимальна кількість – 50 балів.
Завдання № 2:
За кожну правильну відповідь – 4 бали;
Максимальна кількість – 32 бали.
Таким чином, за виконання всіх завдань тесту можна отримати 82 бали    

Шкала оцінювання тесту

Баливідповідь Рівеньнавчальних досягнень Оцінка
82
81-80
79-74

Високий

 

12
11
10
73-70,
69-66,
65-62

достатній

 

 

9
8
7
61-52,
51-41
середній 6
5
40-36
35-25
24-16
15-1
початковий 4
3
2
1

Модульна контрольна робота № 2

I. Вибрати правильну відповідь.

1  Що означає термін «онтологія»?

А. Вчення про мислення. Б.  Вчення про існування. В. Вчення про життя. Г. Вчення про пізнання. Д.  Вчення про буття

2. В чому полягає онтологічний поворот у філософії?

А. В переході від аналізу існування до аналізу сутності
В. В переході від аналізу сутності до аналізу існування
Г. В переході від аналізу до існування
Д. В аналізі переходу

3.Кому з названих філософів належить вислів «Мова – дім буття»?

А. М.Гайдеггер. Б. К. Маркс. В. Ж-П. Сартр. Г.  Е. Гуссерль. Д.  З.Фрейд

4. Яке визначення людського буття є найбільш глибоким?

А. Рабство. Б. Існування. В. Життя. Г. Свобода. Д. Мислення

5. Яке визначення суб єкта пізнання є найбільш правильним?

А. Активне начало процесу пізнання. Б. Людина. В. Людство. Г. Пасивне начало процесу пізнання. Д. Вчений

6. Що є метою пізнання?

А. Прогрес. Б. Щастя. В. Задоволення. Г. Істина. Д. Хороші оцінки

7. Що таке «агностицизм»?

А. Визнання можливості неповного пізнання речей
Б. Невизнання суб єкта пізнання
В. Невизнання речей, що пізнаються
Г. Визнання неможливості повного пізнання речей
Д. Невизнання поняття істини

8. В чому полягає найважливіша мета творчості?

А. Пошуки невідомого. Б. Руйнування старого. В. Повторення вже відомого. Г. Відкриття нового. Д. Засіб від нудьги

9. Вибрати правильну відповідь

1. Правильним судженням є:

а) філософія вивчає конкретні закони природи, суспільства, мислення
б) предметом філософії є вивчення духовного життя суспільства
в) філософія вивчає окремі форми руху матерії
г) філософія вивчає найбільші загальні закони розвитку природи, суспільства

II. Вибрати правильні відповіді.

10. Ідеалізм – це:

а) заперечення існування конкретних предметів і явищ
б)намагання обґрунтувати значення ідеалів у житті
в) визнання ідей, свідомості первинними
г) туманні, далекі від життя роздуми, що допомагають забути про „прозу життя”

11. Матеріалізм – це:

а) принцип життя, який віддає перевагу матеріального над духовним
б) філософський напрям, який стверджує первинність природи, буття і вторинність свідомості
в) вчення, яке всі явища дійсності зводить до матерії
г) вчення про єдність і боротьбу протилежностей

12. Універсальним законом є:

а) закон Архімеда
б) закон збереження і перетворення енергії
в) закон переходу кількості в якість і навпаки
г) закони механіки.

13. Якість – це:

а) зовнішня сторона предмета, його форма
б) властивість, здатна задовольнити потреби людини
в) сукупність основних властивостей і ознак предмета, що роблять його таким, а не іншим
г) набір елементів, з яких складається предмет в певній послідовності

14. Закон заперечення вказує на:

а) причину руху, розвитку, зміни предметів і явищ
б) напрям руху, розвитку, зміни предметів і явищ
в) процес руху, розвитку, зміни предметів і явищ
г) форму руху, розвитку, зміни предметів і явищ.

15. Категорії – це:

а) формально-логічний засіб для систематизації знань
б) етапи становлення буття
в) відображення суттєвих явищ і зв’язків об’єктивної дійсності
г) основні наукові принципи

16. Думка – це:

а) речовина мозку
б) оболонка мозку
в) продукт мозку, ідеальне  відображення дійсності
г) самостійне, не пов’язане з діяльністю мозку явище

17. Істина – це:

а) очевидне, наглядне, безсумнівне положення
б) загальноприйнята точка зору
в) логічне висловлювання
г) адекватне, відповідне дійсності відображення

18. Об’єкт пізнання:

а) передує суб’єкту та визначає його
б) є похідним від суб’єкта
в) є невід’ємним від суб’єкта, оскільки вони сторони єдиного процесу пізнання
г) постає частиною суб’єкта  пізнання.

19. Основне питання філософії – це питання :

а) про первинність буття чи мислення
б) про те, що таке філософія
в) про джерела пізнання
г) як виник світ

20. Ідеалізм – це

а) напрямок у філософії , що вважає первинним духовне начало ; в) один із принципів діалектики;
б) напрямок у філософії , що вважає первинним матеріальне начало ; г) вчення про ідеї  давньогрецьких філософів.

21.. До основних принципів матеріалізму не відносяться

а) вчення про матеріальну єдність світу; в) вчення про пізнаваємість світу;
б) вчення про єдність і боротьбу протилежностей; г) вчення про первинність матерії і вторинність свідомості.

22.. Універсальним законом є :

а) закон Ома;б) закон збереження і перетворення енергії; в) закон переходу кількості в якість і навпаки;г) закони математики.

23.. Протиріччя – це

а) відношення між різними сторонами предмета або різними предметами ; в) різні недоліки, негативні явища „тіньові” сторони життя;
б) результат помилок, неправильних дій; г) несумісність, взаємовиключення протилежностей.

Відповідь: _____

24. Закон єдності і боротьби протилежностей вказує на :

а) причину руху, розвитку, зміни предметів і явищ; в) процес руху, розвитку, зміни предметів і явищ;
б) напрям руху, розвитку,  зміни предметів і явищ; г) форму руху, розвитку, зміни предметів і явищ;

Відповідь: _____

25. Закон – це:

а) формально – логічний засіб для систематизації знань ; в) зв’язок між явищами або сторонами явища;
б) етапи розвитку і становлення реальності; г) відображення суттєвих зв’язків об’єктивної дійсності.

Відповідь: _____

26. Мова – це:

а) самостійне духовне явище як і свідомість; в) чужа мисленню форма, що протирічить природі думки;
б) матеріальна, чуттєво сприйнята оболонка думки; г) самостійне матеріальне явище.

Відповідь: _____

27. Логіка – це наука:

а) про прекрасне;б) про добро і зло; в) про форми нашого мислення;г) про правила етикету.

Відповідь: _____

28. Пізнання – це:

а) продукування інформації;б) рух думки від незнання до знання; в) взаємодія суб’єкта і об’єкта;г) взаємодія свідомості з дійсністю.

Відповідь: _____

 III. Завершити фразу

29. Категорії існують незалежно від ______________________________.

30. Закон це зв’язок між предметами або ______________________________.

31.Закон єдності і боротьби протилежностей – це закон ______________________________.

32.Загальне існує тільки в особливому і через особливе, а велике особливе є однозначно ______________________________.

33. Одна  і та сама причина може породжувати декілька наслідків, а наслідок може бути результатом ______________________________.

34. Необхідне прокладає собі шлях  через випадкове, а всяке випадкове є формою доповнення і прояву ______________________________.

35. Для дійсності існує безліч можливостей, але реалізується лише ___________.

36. Зміст формальний, а форма ______________________________.

37. Матерія – це об’єктивна реальність, що дана  людині _________________

38. Свідомість – це вища форма відображення __________________________.

 

IV. Дайте  розгорнуту відповідь на питання:

39. Суть вчення:

а) геоцентрична  (гео – Земля) будова  Всесвіту Клавдія Птоломея;

б) геліоцентрична (геліо – Сонце) будова  Всесвіту Миколи Коперника;

в) світоглядні, філософські висновки  зроблені Джордано Бруно із цих систем

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

Критерії оцінювання

відповідей тестових завдань

Завдання № 1:

За кожну правильну відповідь – 1 бал;

Максимальна кількість – 8 балів.

Завдання № 2:

За кожну правильну відповідь – 1 бал;

Максимальна кількість – 40 балів.

Завдання № 3

За кожну правильну відповідь – 3 бали;

Максимальна кількість –30 балів.

Завдання № 4

За кожну правильну відповідь – 20 бали;

Максимальна кількість –60 балів.

Таким чином, за виконання всіх завдань тесту можна отримати 138 балів.

           

Бали Критерії оцінювання відповіді на завдання № 4
20 Студент вміє порівнювати зміст та характер філософських понять, визначати окремі тенденції та протиріччя того чи іншого загального явища, процесу, робити аргументовані висновки, сприймати супротивну філософську позицію як альтернативну
15 Студент самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки, вміє висловити власну філософську точку зору стосовно того чи іншого загального явища, процесу. події.
10 Студент може розповісти кількома реченнями з філософської точки зору про загальне явище або подію чи постать; пізнати явище подію чи постать за описом; має загальне уявлення про філософію
0 Студент може назвати кілька філософських термінів чи визначень, вибрати вірний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні «так – ні»), визначити послідовність філософських визначень (на рівні «раніше – пізніше»).

Шкала оцінювання тесту

Баливідповідь

Рівеньнавчальних

досягнень

Оцінка

138137-131

130-124

Високий

 

1211

10

123-117116-110

109-104

достатній

 

98

7

3103-9089-69 середній 65

68-6261-41

40-27

26-11

початковий

43

2

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота № 3

I. Вибрати правильну відповідь

1.  Чим є суспільство стосовно природи?

А. Особливою частиною природи

Б. Паном природи

В. Надприродним утворенням

Г. Слугою природи

Д. Рабом природи

2.   Який з названих філософів належить до цивілізаційної традиції у

філософії історії?

А.  Жан-Жак Руссо           В.  Платон                 Д.  Карл Маркс

Б.   Георг Гегель                Г.  Освальд Шпенглер

3.  Який з названих філософів вважав розвиток матеріального

виробництва основою прогресу суспільства

А.  М.Гайдеггер                 В.  І.Кант                 Д.   З.Фрейд

Б.  Платон                           Г.   К.Маркс

4.  Що визначається в суспільстві через процедуру визнання?

А. Цінності                    В.  Закони природи              Д.  Щастя

Б. Норми                        Г.   Свобода

5.   Який елемент не належить до політичної системи?

А. Держава                 В.  Наука                    Д.  Політична культура

Б. Церква                Г.  Громадянське суспільство

6.   Що не є формою суспільної свідомості?

А. Релігія                   В.  Наука                   Д.  Практика

Б.  Філософія         Г.  Мистецтво

7. Як називається базисне вчення в науці?

А.  Теза                      В.  Парадигма                  Д.  Міф

Б.  Гіпотеза                Г.  Логіка

8. Чи залежить майбутнє людства від наших рішень і вчинків?

А.  До певної міри так       Б. До певної міри ні

В.  Зовсім не залежить       Г.  Лише від нас залежить

Д.  Залежить від марсіан

           II. Вибрати правильні відповіді.

9. Суспільство – це

а) люди,б) спільність людей,

в) відношення між людьми,

г) система матеріальних і духовних благ,д) природно-соціальна самодостатня спільність людей.

Відповідь: ______________

10. До першого ряду загальних категорій соціальної філософії відносяться:

а) людина,б) суспільне буття,

в) цивілізація,

г) географічне середовище,д) політика.

 

Відповідь: ______________

11. Природа – це:

а)Всесвіт,б) літосфера,

в) біосфера,

г)макрокосмос,д) атмосфера.

 

Відповідь: ______________

12. Виділяють такі сфери суспільного життя:

а) матеріальну,б) суспільно-політична,

в) духовну,

г) екологічну,д) демографічну.

 

Відповідь: ______________

13. Процес – це:

а) рух по „колу”,б) рух по „прямій лінії”,

в) рух по „спіралі”,

г) рух від нижчого до вищого,д) рух від менш досконалого до більш досконалого.

 

Відповідь: ______________

14. До етносу відносять:

а) рід,б) плем’я,

в) расу,

г) народність,д) націю.

 

Відповідь: ______________

15. До функцій  сім’ї належать

а) репродуктивна,б) виховна,

в) організація дозвілля і відпочинку,

   г) виробництво матеріальних благ,д) господарсько-побутова.

 

Відповідь: ______________

16. Культура – це:

а) скарбниця всього створеного людством,б) традиції, що передаються із покоління в покоління,

в) поведінка індивіда,г) потік ідей від одного індивіда до іншого,

д) система матеріальних і духовних цінностей.

Відповідь: ______________

17. Воля – це:

а) вміння перебороти фізичні і духовні негаразди,б) вміння „володіти собою”,

в) властивість людської душі цілеспрямовувати діяльність тіла,

г) здатність до самоконтролю,д) вміння не втрачати авторитет, добре ім’я.

 

Відповідь: ______________

18. Надія –це:

а) віра в майбутнє,б) почуття і усвідомлення людиною необхідності змін,

в) чуттєво невизначене захоплення невідомим,

г) бажання з’єднатится з неосяжним,  відмінним від повсякденного,д) бажання жити краще.

 

Відповідь: ______________

III. Дайте розгорнуту  відповідь на питання.

1.  Суть  поглядів:

а) буденний (побутовий ) світогляд;

б) філософський світогляд;

в) спільне і відмінне між ними

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання

відповідей тестових завдань

Завдання № 1:

За кожну правильну відповідь – 1 бал;

Максимальна кількість – 8 балів.

Завдання № 2:

За кожну правильну відповідь – 1 бал;

Максимальна кількість – 40 балів.

Завдання № 3

За кожну правильну відповідь – 20 бали;

Максимальна кількість –60 балів.

Таким чином, за виконання всіх завдань тесту можна отримати   108   балів.

           

Бали Критерії оцінювання відповіді на завдання № 3
20 Студент вміє порівнювати зміст та характер філософських понять, визначати окремі тенденції та протиріччя того чи іншого загального явища, процесу, робити аргументовані висновки, сприймати супротивну філософську позицію як альтернативну
15 Студент самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки, вміє висловити власну філософську точку зору стосовно того чи іншого загального явища, процесу. події.
10 Студент може розповісти кількома реченнями з філософської точки зору про загальне явище або подію чи постать; пізнати явище подію чи постать за описом; має загальне уявлення про філософію
0 Студент може назвати кілька філософських термінів чи визначень, вибрати вірний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні «так – ні»), визначити послідовність філософських визначень (на рівні «раніше – пізніше»).

Шкала оцінювання тесту

Баливідповідь

Рівеньнавчальних

досягнень

Оцінка

   108107-102

101-97

Високий

 

1211

10

96-9291-86

85-81

достатній

 

98

7

80-7069-54 середній 65

53-4847-32

31-22

21-1

початковий

43

2

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

Контрольна робота з дисципліни «Основи філософських знань» має на меті оцінити рівень засвоєння теоретичного матеріалу.

Завдання складається з тесту, відповідь на який вимагає від студентів інтегрованого використання знань, умінь, навичок.

На виконання комплексної контрольної роботи відводиться 60 хв. Тест розроблено у двох варіантах.

1) Завдання «з вибором однієї правильної відповіді» складається із десяти  запитань, кожне з яких має чотири варіанти відповіді, серед яких потрібно вибрати один правильний. Відповідь зазначається після кожного номера запитання.  За кожну правильну відповідь  студент отримує 1 бал.

2) Завдання «з кількома правильними відповідями» складаються із десяти запитань, кожне з яких має п’ять варіантів відповідей.  Необхідно вибрати правильні. Відповідь зазначається після кожного номера питання. Жодної правильної відповіді – 0 балів, за кожну правильну відповідь – по 1 балу.

3) Завдання «завершити фразу» складається із суджень та визначень. Потрібно прочитати запропоновану фразу та вписати відсутній фрагмент там, де є прочерки для доповнення. За  правильну відповідь студент може отримати 3 бали.

4) Завдання «дати відповідь на питання» передбачає розгорнуту відповідь на дане питання з урахуванням кожного підпункту. Відповідь на підпункт а), б) і в) оцінюється по 10 балів.

Таким чином студент  може отримати від 0 до 30 балів.

Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів

з дисципліни  „ Основи філософських знань“

Рівень навчальних досягнень Бали Критерії   навчальних досягнень студентів

 Початковий

 

 

 

„1 “ Студент  може назвати тільки 1-2 філософські терміни чи визначення
„2 “ Студент  може назвати кілька філософських термінів  чи визначень, вибрати вірний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні «так-ні»), визначити послідовність філософських визначень (на рівні «раніше-пізніше»)
„ 3 “ Студент  може розповісти кількома реченнями з філософської точки зору про загальне явище  або подію чи постать; пізнати явище, подію чи постать за описом;  має загальне уявлення про філософію
„ 4 “ Студент  може репродуктивно відтворювати  частину фактичного матеріалу теми, філософські поняття, подані в тексті підручника, посібника або викладачем; вміти локалізувати . в історії філософської думки ту чи іншу подію в часі
Середній „ 5“ Студент  може за допомогою викладача послідовно викласти  значну частину матеріалу теми; визначити окремі ознаки філософських понять та наводити приклади; знати основні положення теми та орієнтуватися в логічний послідовності змісту
„ 6“ Студент  може в цілому самостійно висвітлити значну частину фактичного матеріалу теми; дати характеристику явища, відтворити загальну картину процесу; визначити філософські поняття; користуватися додатковими джерелами інформації (наочними та текстовими посібниками) за допомогою викладача
 Достатній „7“ Студент  може самостійно викласти матеріал теми, завершуючи його висновками; правильно застосовувати філософські поняття і термінологію; самостійно користуватися додатковими джерелами інформації
„8“ Студент  вміє аналізувати, порівнювати, узагальнювати матеріал теми; синхронізувати загальні явища і процеси; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та аналізувати додаткові джерела інформації за допомогою викладача
9 Студент вільно оперує матеріалом теми, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки та аналізує додаткові джерела інформації; вміє висловити власну філософську точку зору стосовно того чи іншого загального явища, процесу, події
 Високий „10“ Студент  вміє порівнювати зміст та характер філософських понять, визначити окремі тенденції та протиріччя того чи іншого загального явища, процесу, робити аргументовані висновки, відрізняти упереджену інформацію від неупередженої, сприймати супротивну філософську позицію як альтернативну
„11“ Студент  вільно висловлю власні судження і переконливо їх аргументує, самостійно знаходить інформацію в додаткових джерелах (довідники, енциклопедії тощо), вільно орієнтується в філософській термінології і визначеннях; визначає основні тенденції та протиріччя загальних явищ і процесів; використовує набуті знання і вміння у практичній діяльності (участь в дискусіях, засіданнях «круглих столів», філософських диспутах тощо)
„12“  Студент  вміє самостійно набувати знання і застосовувати їх; здатний до самостійного  критичного ставлення до загальних явищ і процесів, використовує різні види доказів і спростувань, презентує власну інтерпретацію загальних явищ, виявляє закономірності процесів.