Додатковий музичний інструмент (баян, акордеон)

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Додатковий музичний інструмент» (баян, акордеон) для студентів спеціальності 024 «Менеджмент соціокультурної діяльності» спеціалізації «Народне пісенне мистецтво»

Самостійна робота студента№1: І курс, 1-й семестр (перевіряється на контрольному уроці №3)

Вивчення п’єси напам’ять (денна форма навчання)

Методичні рекомендації до виконання студентами самостійної роботи №1

Працюючи самостійно над музичним твором слід дотримуватися наступних загальних рекомендацій. Перед розучуванням твору: слід визначити тональність твору, назву ключових знаків; уточнити аплікатуру, ритмічну структуру мелодії, початківцям дуже корисним буде сольмізація мелодичного малюнку.

Розбір тексту потрібно розпочинати в дуже повільному темпі, при необхідності – можна рахувати вголос чи про себе. В разі необхідності можна розбирати деякі такти  кожною рукою окремо. Необхідно визначити межі речень,фраз, штрихи, якими виконується твір. Програвати твір не варто лише з початку до кінця, дуже корисним буде робота над технічно-складними місцями, окремими тактами.

На наступному етапі роботи над твором:

  • зростає темп програвання твору;
  • уточнюються штрихи;
  • остаточно виставляються знаки зміни міха;
  • проробляються  динамічні відтінки;
  • важливо не допустити різкого збільшення темпу, слід програвати твори в різних, більш повільних темпах;
  • потрібно уточнити  кульмінацію твору, трактовку ;
  • дуже важливо постійно працювати із нотним текстом, це унеможливить «загравання» твору.
  • текст твору заучується напам’ять;
  • дуже корисним є «програвання» твору без інструмента , коли студент внутрішнім слухом відтворює темп, характер мелодії, ритмічний малюнок;
  • важливо навчитись імітувати майбутній виступ на сцені, це можна робити перед батьками, товаришами, в решті-решт в пустому класі з відповідним психоемоційним настроєм;
  • треба продовжувати грати твори з нот, в помірних темпах, особливо активізуючи роль слухового контролю, адже на заключному етапі роботи над художнім твором найчастіше відбувається «загравання» твору;
  • перед виступом студенту слід розігратись на технічному матеріалі в повільних темпах.

Не завадять деякі методичні рекомендації щодо запам’ятовування музичного твору.

  • Потрібна максимальна активізація процесу роботи над музичним твором.
  • Чим глибше студент буде вникати в суть образу, характеру твору, в логіку мелодичного, ладо-гармонічного, поліфонічного розвитку, аж до найменших деталей тексту, тим він краще запам’ятовує текст.
  • Якість запам’ятовування само собою залежить від ступеню емоційного переживання.
  • Музиканту важливо домогтися максимальної активізації слуху. «Чим краще прослухана музика – тим краще запам’ятовується»
  • Деякі педагоги рекомендують вчити напам’ять окремі елементи фактури твору – голоси в поліфонії, партії супроводу в творах гомофонно-гармонічного складу.
  • Існує тісний зв’язок між якістю звучання (динамічний план, агогіка, якість звука, міховедення) і швидкістю та міцністю запам’ятовування.
  • Взагалі все, що подобається, цікавить студента – легко і швидко запам’ятовується.

Виникає інше питання, чи треба вчити твір напам’ять, чи твір запам’ятається самим собою? Згадаємо, які види пам’яті існують?

Види пам’яті: невимушена і вимушена.

Невимушена – твір запам’ятовується сам по собі, в першу чергу, від зазначених вгорі факторів.

Вимушена – це тоді, коли треба вчити твір напам’ять, коли короткі строки вивчення твору, або твір ніяк не запам’ятовується. Ставимо завдання вивчити твір напам’ять. Вчити напам’ять твір потрібно окремими епізодами (частинами), опираючись все-таки на той вид музичної пам’яті, який дасть найшвидший результат і міцність. Треба шукати свої шляхи раціонального запам’ятовування.

Самостійне вивчення гами Фа-мажор та виконання на контрольному уроці №1(заочна форма навчання)

  • Роботу над гамами потрібно проводити регулярно, бажано – щоденно.
  • Вивчення гам слід розпочинати в дуже повільному темпі, штрихом –легато. Лише через кілька днів можна програвати гаму іншими штрихами – нон легато, стаккато.
  • Зміну міха потрібно робити через 7 звуків –  перед 1 (8) ступенем
  • У роботі над гамами слід відпрацьовувати навички активного звуковідтворення. Звучання повинно бути соковитим. Для цього слід постійно турбуватися про натяг міху лівою рукою. Можна запропонувати наступну модель гри: у висхідному порядку – гама виконується на «крещендо», у нисхідному – на «дімінуендо». Динамічна вершина – завжди на вищих звуках.
  • Студент повинен усвідомити, що робота над динамічними відтінками в гамах – не самоціль. Одержані навички гри на «крещендо» і «дімінуендо» будуть використані пізніше в роботі над художнім матеріалом та технічним матеріалом.
  • При виконанні коротких (чотиризвучних) арпеджованих послідовностей  слід активізувати власний слуховий контроль. Якість метро-ритмічної організації гри буде залежати від правильного групування: по 4 звуки на бас. При взятті першого звука – 2-й палець правої руки напружується, твердо натискає клавішу. Наступні 3 звуки – беруться розслабленими пальцями правої руки. Слід також контролювати руку, яка не повинна затискатись.
  • У правій руці на початковому етапі роботи над чотиризвучними акордами слід фіксувати якість акордового звучання. Для цього потрібно обирати самі повільні темпи. В подальшій роботі дуже корисним буде намагання грати акорди на «легато». Рука повинна дуже швидко «перелетіти» з одного акорду на інший , при чому міх повинен  вестися рівно, без всяких поштовхів із м’яким взяттям клавіш правою рукою.
  • Студенту необхідно пройнятися усвідомленням важливості роботи над технічним матеріалом, і в першу чергу – над гамами. Адже всі навички, одержані в роботі над технічним матеріалом, будуть потім використані в п’єсах.
  • В правій руці існує всього 3 позиції  мажорних і 3 – мінорних гам, які потім будуть використовуватися при виконанні інших тональностей, етюдів та п’єс.
  • Саме в роботі над технічним матеріалом слід відпрацьовувати штрихи: легато, нон легато, стаккато. Одержані навички значно скоротять час вивчення етюду чи твору, посилять слуховий контроль студента.
  • Робота над гамами повинна тривати приблизно 10-15 хвилин щодня. Найкраще це робота в ранкові години.

Самостійна робота студента №2 : 1 курс, 2-й семестр (перевіряється на контрольному уроці №3) 

Виконання підібраної на слух одноголосної мелодії української народної пісні з акомпанементом в лівій руці баяна, акордеона.

При підготовці до виконання другого завдання  самостійної роботи №2 (Виконання підібраної на слух одноголосної мелодії української народної пісні»), слід дотримуватися наступних етапів.Методичні рекомендації до виконання студентами самостійної роботи №2

Підбір по слуху доцільно розпочинати в тональності До-мажор та в паралельному ля-мінорі. Адже в українських і російських народних піснях заспів і приспів знаходяться в тісному ладо-гармонічному зв’язку.

Опираючись на гармонічний слух, підбираємо на слух супровід в лівій руці. Враховуємо, що мелодія гармонізується головними ступенями ладу: T, S, D. Студент майже безпомилково в лівій руці підбере акордову послідовність: І, ІV та V ступенів.

Перевагу підбору на слух спочатку гармонічного супроводу, а потім мелодії полягає в тому, що гармонічний слух розвивається значно швидшими темпами. У випадку, коли підбирається спочатку мелодія, а потім гармонічний акомпанемент, студент своїм внутрішнім слухом буде чути перш за все мелодію, а його гармонічний слух буде знаходитися у пасивному незадіяному стані.

На першому етапі підбору гармонічного акомпанементу бажано ритмічно спростити акомпанемент лівої руки, щоб технічні труднощі, пов’язані із виконанням акомпанементу восьмими нотами не перешкоджали слуховому контролю. Можна допустити, щоб акомпанемент лівої руки спочатку звучав половинними, потім- четвертними, далі – восьмими.

Виконуючи акомпанемент лівою рукою, співаючи мелодію, слід приступити до підбору мелодії.

Наступним етапом буде гармонізація мелодії у правій руці. Є одноголосний виклад мелодії, в терцію, в сексту. Про більш складніші виклади (фактури) у правій руці мелодії і гармонічного супроводу мелодії мова йде у додатку «Теоретичний матеріал».

Вивчення та виконання на контрольному уроці №3 власного перекладу для баяну твору із постановки голосу та його виконання на інструменті.

Послідовність дій студента з виконання студентом власного перекладу для баяна твору з постановки голосу на першому етапі така, як і в завданні перекладу для баяна твору із диригування .

В чорновому варіанті для виконання завдання потрібні три нотних стани: верхній – для соліста-вокаліста, два нижні – для партій правої та лівої рук баяна, акордеону. В чистовику – звичайно два нотних стани.

Більшість партій супроводу із постановки голосу написані для фортепіано. Як правило, фортепіанна фактура значно цікавіша, функціонально багатша баянної, але на баяні, акордеоні багато втратить при механічному використанні. Потрібне аранжування, написання баянної фактури.

Складність завдання полягає в поєднанні в одне ціле партії солоспіву і фортепіанного супроводу. З іншого боку – це простіше завдання ніж в самостійній роботі №3, бо гармонізувати мелодію в правій руці значно простіше опираючись на готову акордову фактуру фортепіанного супроводу.

Самостійна робота студента № 3: ІІ курс, ІІІ- й семестр Переклад для баяна твору з постановки голосу( перевіряється на контрольному уроці №3)

Завдання з перекладу для баяна твору з диригування чи постановки голосу ставить за мету, в першу чергу, вироблення в студента навичок читки (гри) на баяні хорових партій з диригування, хорового класу, постановки голосу. Поставимо завдання перекласти для баяна твір з диригування.

Потрібно знати послідовність дій при виконанні даного завдання. Якщо твір гомофонний, після підготовки нотних станів, проставлення ключів, ключових знаків, величини розміру  записуємо на верхньому нотному стані олівцем мелодію – врахуємо відмінність вокального (хорового) запису від інструментального – з групуванням дрібних нот.

Наступним кроком буде гармонічний аналіз вертикалі хорової партитури. Підпишемо під кожним акордом по вертикалі гармонічне позначення акорду.

Далі – приступаємо до визначення виду акомпанементу в лівій руці. Потім, опираючись на свій гармонічний слух, на власноручно підписані функції акордів  та на набуті раніше елементарні теоретичні знання з гармонії (мелодія гармонізується, в першу чергу, головними ступенями ладу: T, S, D.), приступаємо до гармонізації мелодії в правій руці.

Послідовність дій студента з виконання студентом перекладу для баяна твору з постановки голосу на першому етапі така, як і в завданні перекладу для баяна твору із диригування .

В чорновому варіанті для виконання завдання потрібні три нотних стани: верхній – для соліста-вокаліста, два нижні – для партій правої та лівої рук баяна, акордеону. В чистовику – звичайно два нотних стани.

Більшість партій супроводу із постановки голосу написані для фортепіано. Як правило, фортепіанна фактура багатша баянної, при механічному перенесенню для баяна багато в чому втратить. Потрібне баянне аранжування.

Складність завдання полягає в поєднанні в одне ціле партії солоспіву і фортепіанного супроводу. З іншого боку – це простіше завдання ніж в самостійній роботі №3, бо гармонізувати мелодію в правій руці значно простіше опираючись на готову акордову фактуру фортепіанного супроводу.

Ще про один вид перекладу – перекладу для баяна української народної пісні ( нотний текст: пісенник – з одноголосним викладом мелодії без супроводу та без позначення гармонізації мелодії)

Для ознайомлення із кращими зразками перекладів пісень для баяна можна порекомендувати  збірку українських народних пісень і танців, перекладених для баяна: 100 українських народних пісень і танців для баяна./ Упоряд. та обробка М.І. Різоля. – К.: Муз. Україна, 1991., яка є в бібліотеці коледжу, а також в інших масових бібліотеках.

Можна порекомендувати наступну послідовність дій із створення перекладу для баяна української народної пісні.

  • Підготуємо нотні стани. У верхній – олівцем запишемо мелодію пісні. Врахуємо, що групування нот в інструментальному викладі відрізняється від хорового чи вокального викладів.
  • Наступним кроком буде визначення характеру та фактури акомпанементу для лівої руки баяна, акордеону та написання лівої руки.
  • Після цього переходимо до гармонізації мелодії в правій руці баяна, акордеону. Для цього слід використати теоретичні знання з теорії музики, фортепіано. Для студентів, які не вивчали гармонію, нагадаємо, що мелодія гармонізується головними ступенями ладу: T, S, D. Ще одна порада – в народних і авторських піснях мелодія часто викладена в паралельних мажорі-мінорі. Це слід враховувати при гармонізації мелодії.
  • На баяні зручними фактурами є: одноголосний виклад, в терцію, в сексту та в акордовому викладі.

Самостійна робота студента №4: ІІ курс, ІVсеместр ( (перевіряється на контрольному уроці №3)

Вивчення та виконання на контрольному уроці №3 власного акомпанементу української народної пісні та виконання його з солістом-вокалістом.

Готуючись до створення акомпанементу української народної пісні та його виконання, потрібно мати елементарні знання про роль концертмейстера (акомпаніатора).

Концертмейстер повинен знати:

  • характер твору, його стильові та жанрові особливості;
  • види акомпанементу за фактурою викладення : гармонічний, акордовий акомпанементи,
  • чергування баса з акордом, гармонічні фігурації, ритмічний фон, акомпанемент в унісон із солістом, акомпанемент з елементами поліфонії.

Концертмейстер повинен вміти:

  • слухати та розуміти художні наміри соліста;
  • доповнювати загальне звучання , допомагати створювати потрібний звуковий образ , колорит , настрій;
  • при виконанні вступу до твору – створити відповідну художньо-емоційну передумову підготовити соліста до його вступу;
  • грамотно виконувати гармонічні та мелодичні програші на  довгих звуках соліста;
  • в хоровій партитурі: вміти програти мелодію, проаналізувати її гармонічний супровід,  знайти матеріал для програшу баяніста
  • потрібно також знати послідовність дій із створення акомпанементу. На верхньому нотному стані олівцем записується партія соліста-вокаліста, на двох нижніх – партія баянного супроводу.

Фактура акомпанементу, звичайно, залежить від вмінь студента написати партію супроводу із програшами на довгих звуках соліста, доповнити партію соліста гармонічними доповненнями. Але при відсутності досвіду акомпанементу, при відсутності достатніх технічних навичок гри на інструменті – навряд чи написаний супровід буде цікавим. Потрібно постійно вдосконалювати вміння та технічні навички гри на інструменті, більше читати з нот партії супроводів, щоб набути певний досвід навичок концертмейстера.

Вміння вибрати вид акомпанементу, фактуру правої руки – справа творча, потребує терпіння, експериментів, пошуків.