Плекатимеш мову – цвістимуть сади

 

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

UCH_5094_resize UCH_5114_resize UCH_5117_resize UCH_5119_resize UCH_5124_resize

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Тобто святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання  в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний  день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.

22 лютого в Гадяцькому коледжі культури і мистецтв імені І.П.Котляревського студенти ІІ курсу спеціалізації «Народне пісенне мистецтво» та «Народне інструментальне мистецтво» під керівництвом викладача української мови О.В.Базавлук запросили на перегляд літературно-музичної композиції «Плекатимеш мову – цвістимуть сади»  студентів та викладачів коледжу. Ведучі – Пишна Т. та Загорулько В. розповіли присутнім про красу і велич рідної мови, про шляхи її розвитку.

Зворушливо прозвучав  твір В.Баранова «До українців» з уст А.Радченко. Запам’яталися глядачам виступи: О.Цися, О.Одінцової, Я.Івко, Р.Лобова, В.Колінько.  А на інсценізованому фольклорному майданчику з̕ явилися славнозвісні персонажі твору І.Нечуя-Левицького баба Параска і баба Палажка (А.Ємець і О.Сантар).  Гучними оваціями студенти зустріли виступи вокалістів: Д.Ярмоленко (клас викладача О.М.Березенко), Л.Купріної і В.Загорулька (клас викладача Н.І.Горбачик). В кінці заходу ведучі наголосили на тому, що усі ми повинні пам’ятати і дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, і його ми не завжди  пам’ятаємо, і не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. А багатство це – наша рідна мова.

То ж нехай же вивчення мови стане для усіх сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою, плекайте, шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.

О.В.Базавлук, викладач коледжу