Зміст самостійної роботи з дисципліни «Спеціальний музичний інструмент» (баян, акордеон)

Зміст самостійної роботи з дисципліни «Спеціальний музичний інструмент» (баян, акордеон) для студентів спеціальності 024 «Менеджмент соціокультурної діяльності» спеціалізації  «Народне інструментальне мистецтво»

(денна форма навчання, на основі базової загальної  середньої освіти)

Самостійна робота студента № 1: І курс, І семестр (перевіряється на контрольному уроці №3)

Гама Фа – мажор, арпеджіо, акорди.

Перевірка навичок читки нот з аркуша: Посібники:  Баян .Підготовча група. Київ.Музична Україна. 1974-1987 рр. Баян . 1 клас ДМШ. Київ. Музична Україна . 1973-1987рр.

Методичні рекомендації до виконання студентами самостійної роботи №1

При виконанні першого завдання самостійної роботи слід дотримуватися загальних методичних рекомендацій з роботи над технічним матеріалом.

Робота над гамами.

  1. Роботу над гамами потрібно проводити регулярно, бажано – щоденно.
  2. Вивчення слід розпочинати в дуже повільному темпі , штрихом – легато. Лише через декілька днів можна програвати гаму іншими штрихами – нон легато, стаккато.
  3. Зміну міха потрібно робити через 7 звуків –  перед 1 (8) ступенем.
  4. У роботі над гамами слід відпрацьовувати навички активного звуковідтворення. Звучання повинно бути соковитим , для цього слід постійно турбуватися про натяг міху лівою рукою. Можна запропонувати наступну  модель гри: у висхідному порядку – гама виконується на крещендо, у нисхідному – на дімінуендо . Динамічна вершина – завжди на вищих звуках.
  5. Студент повинен  усвідомити, що робота над динамічними відтінками в гамах не самоціль. Одержані навички гри на «крещендо» і «дімінуендо» будуть використані пізніше в роботі над художнім матеріалом  в п’єсах та етюдах.
  6. При виконанні коротких ( чотиризвучних) арпеджіо слід активізувати власний слуховий контроль. Якість метро-ритмічної організації гри буде залежати від правильного групування  4 звуків на бас. При взятті першого звука – 2-й палець напружується, твердо натискає клавішу. Наступні 3 звуки –  беруться розслабленими пальцями правої руки. Слід також  контролювати  руку, яка не повинна затискатись.
  7. У правій руці на початковому етапі роботи  над чотиризвучними акордами   слід фіксувати якість акордового звучання. Для цього потрібно обирати самі повільні темпи. В подальшій роботі дуже корисним буде намагання грати акорди на «легато». Рука повинна дуже швидко “перелетіти» з одного акорду на інший , при чому міх повинен  вестися рівно, без  поштовхів,  із м’яким взяттям клавіш пальцями правої руки.
  8. У наступній роботі слід практикувати виконання гам з інших клавіш однойменної позиції. Це поглиблює знання аплікатури, загострює увагу студента на можливих моментах застосування неправильної аплікатури.
  9. Студенту необхідно пройнятися усвідомленням важливості роботи над технічним матеріалом і, в першу чергу,  над гамами. Адже всі навички, одержані в роботі над технічним матеріалом, будуть потім використані в роботі над п’єсами. В правій руці існує всього 3 позиції  мажорних і 3 – мінорних гам, які потім будуть  повторюватися  в інших тональностях  етюдів  та  п’єс.
  10. Саме в роботі над технічним матеріалом слід відпрацьовувати штрихи: легато, нон легато, стаккато. Одержані навички значно скоротять час вивчення етюду чи твору, посилять слуховий контроль студента.
  11. Робота над гамами повинна плануватися студентом і становити не менше 20-30 хвилин часу щоденно. Найкраще – це робота в ранкові години.

Друге завдання : перевірка навичок читки нот з аркуша.

Підручники, за  якими перевіряється вміння читки з нот: : 

  1. Баян . Підготовча група. К.Музична Україна. 1974-1987 рр.
  2. Баян . 1 клас ДМШ. К.Музична Україна . 1973-1987р..

Можна користуватися іншими посібниками, які є в бібліотеці коледжу.

  1. Баян. 2 кл./ упоряд. І.Д. Алексєєв, М.І. Корецький. – К.: Муз. Україна, 1985
  2. Лушников В.В.: Школа игры на аккордеоне. – М.:  Музыка, 1990
  3. Лушников В.В.: Самоучитель игры на аккордеоне. – М.: Музыка, 1991
  4. Онегин А.Е.: Школа игры на баяне. – М.: Музыка, 1986
  5. Денисов О.Ф., Угринович В.В.: Популярні мелодії для баяна або акордеона. Вип.1. – К.: Муз. Україна, 1988
  6. Денисов О.Ф., Угринович В.В.: Популярні мелодії для баяна або акордеона. Вип. 2. – К: Муз. Україна, 19990
  7. Сто українських народних пісень і танців для баяна./ Упоряд. та обробка М.І. Різоля. – К.: Муз. Україна, 1991

Деякі методичні рекомендації з читки нот з аркуша.

  1. На початковому етапі роботи студента з читки нот з аркуша слід обирати нотні тексти складності підготовчої групи або 1-го класу ДМШ, бажано – в тональності До – Мажор.
  2. Темп програвання (читки) твору слід обирати помірним. Треба ставити завдання – розкрити характер твору, стильові особливості, зберегти штрих, артикуляцію.
  3. Читка відрізняється від розбору твору – максимальним відтворенням в просторі і часі нотного тексту твору в цілому.
  4. Твір читається один раз. Потім слід переходити до читання наступного нотного матеріалу.
  5. Ефективність читання з нот залежить від регулярності занять, об’єму прочитаного нотного матеріалу, багатожанровості прочитаної нотної літератури.  Якщо читати лише оригінальні нотні тексти для баяна,то  буде дуже проблематичним читка інших фактур і творів інших жанрів, наприклад, естрадних пісень, акомпанементів танців, тощо.

Самостійна робота студента №2: І курс, ІІ семестр

Вивчення та виконання на контрольному уроці №3 самостійно вивченої п’єси

Можна запропонувати послідовність дій при розборі нотного тексту:

–        визначити тональність твору, назву ключових знаків;

–        уточнити аплікатуру, ритмічну структуру мелодії, початківцям дуже корисним буде сольмізація мелодичного малюнку;

–        розбір тексту потрібно розпочинати в дуже повільному темпі;

–        при необхідності – можна рахувати вслух чи про себе;

–        в разі необхідності можна розбирати деякі такти  кожною рукою окремо;

–        необхідно визначити межі речень,фраз, штрихи, якими виконується твір;

–        програвати твір не варто лише з початку до кінця, дуже корисним буде робота над технічно складними місцями, окремими тактами.

 

На наступному етапі роботи над твором (вигравання твору):

–        слід збільшувати темп програвання твору;

–        уточнити штрихи;

–        остаточно виставити знаки зміни міха;

–        працювати над динамічними відтінками;

–        важливо не допустити  різкого збільшення темпу;

–        твори слід програвати  в різних,  більше – в помірних  темпах;

–        потрібно уточнити  кульмінацію твору, продумати виконавський план (трактовку);

–        дуже важливо  постійно працювати із нотним текстом, це унеможливить „загравання» твору.

Деякі методичні рекомендації щодо запам’ятовування музичного твору:

  1. Цьому сприяє максимальна активізація процесу роботи над твором в цілому. Чим глибше студент буде вникати в  суть образу, характеру твору, в логіку мелодичного, ладо-гармонічного, поліфонічного  розвитку, аж до найменших деталей тексту, тим він краще запам’ятовує текст.
  2. Якість запам’ятовування само собою залежить від ступені емоційного переживання, ступеню  захоплення красотою музики.
  3. Музиканту важливо домогтися максимальної активізації слуху. «Краще прослухана музика – краще запам’ятовується»
  4. Деякі педагоги рекомендують вчити напам’ять окремі елементи тканини (фактури) твору – голоси в поліфонії, партії супроводу в творах гомофонно-гармонічного складу.
  5. Існує тісний зв’язок між якістю звучання (динамічний план, агогіка, якість звука, міховедення) і швидкістю та міцністю запам’ятовування.
  6. І взагалі, все, що подобається, цікавить учня – легко і швидко запам’ятовується.

          Інколи гостро виникає питання: твір запам’ятається самим собою чи його треба вчити напам’ять? Повернемося до теоретичних основ пам’яті.

Види пам’яті : невимушена і вимушена.

Невимушена  – твір запам’ятовується сам по собі, в першу чергу, від зазначених вгорі факторів.

Вимушена  – це тоді, коли  треба вивчити твір напам’ять( коли короткі строки вивчення твору, або твір ніяк не запам’ятовується.) 

        Ставимо завдання вчити твір напам’ять.   Краще вчити окремими епізодами (частинами), опираючись все-таки на той вид музичної пам’яті, який дасть найшвидший результат і міцність. Треба шукати свої шляхи раціонального запам’ятовування.

Самостійна робота студента №3: ІІ курс, ІІІ семестр.

Переклад для баяна ( акордеона ) авторської пісні та її виконання на контрольному уроці №3

При виконанні завдання студент повинен знати  послідовність дій студента з написання перекладу твору для баяна.

     Для ознайомлення із зразками перекладів пісень для баяна можна порекомендувати  збірки  пісень, які є в бібліотеці коледжу, а також в інших масових бібліотеках.

       Потрібні студенту і елементарні теоретичні знання. Так, при перекладі пісень із супроводом  фортепіано, студент повинен знати види акомпанементу та їх фактури, правила виконання гармонічного супроводу мелодії по цифрових позначеннях.

(Види акомпанементу є наступними: гармонічний, акордовий, чергування баса з акордом, гармонічні фігурації, ритмічний фон, акомпанемент в унісон із солістом,акомпанемент з елементами поліфонії.)

    Можна порекомендувати наступну послідовність дій із створення перекладу пісні для баяна пісні композитора О. Білаша «Цвітуть осінні тихі небеса».

    Підготуємо нотні стани. У верхній – олівцем запишемо мелодію пісні. Врахуємо, що групування нот в інструментальному викладі відрізняється від хорового чи вокального викладів.

   Наступним кроком буде визначення характеру та фактури акомпанементу для лівої руки баяна, акордеону  та написання лівої руки.

   Після цього переходимо до гармонізації мелодії в правій руці баяна, акордеону. Якщо мелодія в акордовому викладі  є у супроводу фортепіано, ми можемо використати  дану гармонізацію. Але слід враховувати: те що зручно для фортепіано, як правило абсолютно не зручно для баянного викладу. Тому потрібно брати інструмент і створювати зручний для баяна баянний акордовий виклад мелодії.

   В іншому випадку, при відсутності готового зразку акордового викладу з фортепіано, прийдеться власноруч, опираючись на теоретичні знання (теорії музики, гармонії), гармонізувати мелодію. Для студентів, які не вивчали гармонію, нагадаємо, що мелодія гармонізується головними ступенями ладу: T, S, D. Ще одна порада – в народних і авторських піснях мелодія часто викладена в паралельних мажорі-мінорі. Це слід враховувати при гармонізації мелодії.

    На баяні зручними фактурами є: одноголосний виклад, в терцію, в сексту та в акордовому викладі.

Самостійна робота студента №4: ІІ курс, ІV семестр (перевіряється на контрольному уроці)

Вивчення та виконання напам’ять твору.

При виконанні завдання самостійної роботи студент може скористатися порадами до виконання  самостійної роботи №2.

Самостійна робота студента №5: ІІІ курс, V семестр (перевіряється на контрольному уроці №3)

Вивчення блоку п’єс: вальс, українська полька,  новорічна щедрівка чи колядка.

При виконанні першого завдання самостійної роботи студент може скористатися порадами до виконання  самостійної роботи №2.)

Самостійна робота студента №6: ІІІ курс, VІ семестр (перевіряється на контрольному уроці №3)

Академічний показ студентом 2 творів з робочих планів попередніх семестрів.

Методичні рекомендації до виконання студентами самостійної роботи №6

Перевірка  завдання 2. Академічний показ студентом 2 творів з робочих планів попередніх семестрів.

Виконання цієї роботи допоможе студенту виробити  навички тримати музичний твір в пам’яті, зберігати старий репертуар. Це одне із найважливіших вмінь – постійно працювати над повторенням п’єс, які раніше були вивченими. Саме при доводці до досконалості  раніше вивчених творів – швидко здобуваються і вдосконалюються виконавські навички.

Студенту можна порекомендувати: скласти перелік раніше вивчених п’єс і вести записи: коли і яка робота з їх повторення проводилася.

Види роботи над повторенням раніше вивченого репертуару: одноразове програвання твору ( для творів, які в пам’яті, де збережені технічні навички),  програвання твору з нот, робота над окремими частинами твору, робота над окремим пасажами, технічно-проблемними  епізодами).

Є загальна рекомендація: хоча би раз на місяць твори потрібно «згадувати» з нот.    

 Давно помічено, що виконавці найуспішніше виконують улюблені музичні твори: в результаті багатократного повторення швидко вдосконалюються технічні навички, студенти більш повно  розкривають характер, стиль і форму твору.

Самостійна робота студента №7: ІV курс, VІ семестр (виконується на контрольному уроці №2)

Академічний показ 2 творів, вивчених студентом на 2-4 курсах .

(При виконанні завдання самостійної роботи студент може скористатися порадами до виконання  самостійної роботи №6.)

Самостійна робота студента №8: ІV курс, VІІ семестр (перевіряється на контрольному уроці №3) Підготовка  творів з баяну для концертного виступу, які студент буде виконувати на виробничій практиці.

         При підготовці студента до виступу на концертних майданчиках виробничої практики  (в музичних та загальноосвітніх школах, в дитячих садках, закладах культури) можна порадити наступне:

–        текст твору заучується  напам’ять;

–        дуже корисним  є “програвання» твору без інструмента , коли студент внутрішнім слухом  відтворює темп, характер мелодії, ритмічний малюнок;

–        важливо навчитись імітувати майбутній виступ на сцені, це можна робити перед батьками, товаришами, в решті-решт  в пустому класі з відповідним психолого – емоційним настроєм;

–        треба продовжувати грати твори з нот, в стриманих темпах, особливо активізуючи роль слухового контролю, адже  на заключному етапі роботи над художнім твором найчастіше відбувається „загравання» твору;

–        перед виступом  студенту слід  розігратись на технічному матеріалі в  повільних темпах.  

Самостійна робота студента №9: ІV курс VІІІ семестр (перевіряється на контрольному уроці №1) Виконання студентом 2-х творів, вивчених на 2-3 курсах навчання, які не виконувалися на к.у. №2 у VІІ семестрі.

При виконанні завдання самостійної роботи студент може скористатися порадами до виконання  самостійної роботи №6.  

Самостійна робота студента №10: ІV курс, VІІІ семестр (перевіряється на контрольному уроці №4)

Самостійна робота студента по доводці творів до публічного виступу.

Методичні рекомендації до виконання студентами самостійної роботи №10

В підготовці до державного іспиту з спеціального інструменту студент повинен продемонструвати вміння довести твори  великої, сонатної чи варіаційної форм до публічного іспиту. Це твори великого об’єму, різних музичних форм. Студенту потрібні елементарні знання музичних форм.

Згідно програмових вимог, студент повинен вміти визначити такі музичні форми: прості: (одночастинну, двочастинну, тричастинну), сонатну, варіаційну,  форму «рондо».

Перед вивченням основ музичної форми студент повинен знати: що таке «мотив», «фраза», «речення», «період» та вміти виділити їх в конкретній музичній побудові.

Отже, «мотив» – найменша незавершена музична побудова, яка виділяється самостійною виразністю і є частиною музичної фрази. Фраза складається із декількох мотивів. Найчастіше мотиви  розділяються інтонаційними лігами.

«Фраза» – частина речення, яка  об’єднує декілька мотивів і є  відносно самостійною музичною побудовою. Фрази розділяються одна від одної цезурами, в кінці фрази береться дихання (змінюється рух міха).

«Речення» – найменша музична побудова, яка завершується одним із гармонічних кадансів і є частиною періоду. Як правило, два речення утворюють музичний період.

«Період» – завершена музична побудова, яка складається із двох речень. У авторських піснях, як правило, 1-й період є заспівом пісні, 2-й – приспівом.

«Проста одночастинна музична форма» – побудова, яка складається із одного періоду. В авторських піснях – це побудова, яка має лише заспів або приспів. Прикладом таких побудов є деякі дитячі та народні пісні.

«Проста двочастинна форма» – музична побудова, яка складається із двох періодів, кожен, в свою чергу, – з двох речень. Прикладом простої двочастинної форми є авторські пісні, які складаються з двох періодів.

«Проста тричастинна форма» – дуже розповсюджена музична побудова з трьох розділів, третій є повторенням першого, а другий – відрізняється від першого і третього. В простій тричастинній формі кожен із розділів є періодом. Всі вони написані в головній тональності. Прикладом тричастинної форми є пісні, які мають таку побудову: приспів – заспів – приспів.

«Сонатна форма» – музична побудова, яка складається із трьох основних розділів: експозиції, розробки, репризи. Інколи така побудова має вступ і коду.

Експозиція, в свою чергу, має головну і побічну контрастні партії (головна –  в головній тональності, побічна – в домінантовій). Зв’язуюча тема йде після головної партії).

Розробка – побудована на конфлікті головної і побічної партій, має фактурний, тональний розвиток.

Реприза – повторює експозицію, об’єднавши головну і побічну партії в головній тональності.

Кода – завершення твору сонатної форми, як правило у віртуозній насиченій фактурі. Різновидністю зустрічається сонатна форма без розробки. Вона складається лише із експозиції і репризи.

«Сонатина» – маленька соната, твір невеликих розмірів або зменшених масштабів ( невелика розробка або взагалі без розробки). Сонатина, як правило – технічно неважка для виконання.

Перед вивченням варіаційної форми потрібно згадати: що таке куплетно-варіаційна форма. У вокальних (хорових) творах «куплетна форма» – побудова, яка складається із двох розділів –  куплету і приспіву, музика яких повторюється декілька разів підряд, причому, зміст куплету (частіше строфи) змінюється. 

В інструментальних творах «варіаційна форма» – або «тема з варіаціями» – твір, який містить викладення завершеної по формі теми (пісні чи танцю) і наступних видозмінених періодів. Кожен видозмінений період (варіація) відрізняється фактурою, метро ритмічною і тональною побудовою. Як правило, твори варіаційної форми носять віртуозний технічний) характер.

Форма «рондо» – в перекладі із французької мови – хоровод, хороводна пісня. Ця музична побудова передбачає проведення основного розділу (рефрену) не менше трьох разів у головній тональності і побічних розділів (куплетів) в інших атональностях або у головній. Побудову форми «рондо» можна виразити наступною схемою: a (рефрен) – b (побічний розділ або куплет) – a (рефрен) – c ( наступний розділ) – a (рефрен) – d ( наступний побічний розділ) і т.д.

При підготовці студента до виступу  на підсумковій атестації  можна порекомендувати роботу із підготовки до публічного  (концертного)  виступу:

–        текст твору заучується  напам’ять;

–        дуже корисним  є “програвання» твору без інструмента , коли студент внутрішнім слухом  відтворює темп, характер мелодії, ритмічний малюнок;

–        важливо навчитись імітувати майбутній виступ на сцені, це можна робити перед батьками, товаришами, в решті-решт  в пустому класі з відповідним психолого – емоційним настроєм;

–        треба продовжувати грати твори з нот, в стриманих темпах, особливо активізуючи роль слухового контролю, адже  на заключному етапі роботи над художнім твором найчастіше відбувається „загравання» твору;

–        перед виступом  студенту слід  розігратись на технічному матеріалі в  повільних темпах.  

Перевірка самостійної роботи студента №11: ІV курс, VІІІ семестр

Аналіз психологічної стійкості  студента  по підсумках третього прослуховування програми державного іспиту.

При виконанні завдання самостійної роботи №11 студент може скористатися порадами до виконання  самостійної роботи №10.

Виконання програми з 4 творів, яке триває 15-20 хв, вимагає від виконавця не лише глибокої технічної оснащеності, відчуття форми, стилю, характеру, але й оволодінням методикою підготовки до публічного виступу та психологічної стійкості виконавця.