ДИВІТЬСЯ СЕРЦЕМ

«Дивитися серцем» закликала Валентина Іванівна Криворучко присутніх у актовій залі перед початком перегляду  фільму «Поводир», повторюючи його головне гасло: «Заплющ очі — дивись серцем». Саме цю стрічку режисера Олеся Саніна було запропоновано для кінолекторію, що відбувся в Гадяцькому училищі культури 19.02.15, який підготували Валентина Іванівна Криворучко та Галина Григорівна Сидоренко.

Валентина Іванівна наголосила на актуальності ідеї фільму, зауваживши, що сьогоднішні трагічні події в Україні – не що інше, як результат нашого безпам’ятства, нашої байдужості до своєї історії, до самих себе, до своєї душі.

Завдання кінолекторію – розповсюдження знань у сфері кіномистецтва, прищеплення естетичних смаків та виховання громадянської позиції. Організатори кінолекторію впоралися з цим завданням Фільм «Поводир» не просто дає знання, які приголомшують, а й вимагає наявності їх для глибшого розуміння побаченого на екрані. Неможливо в повній мірі зрозуміти авторський замисел, не знаючи історико-культурного контексту, на основі якого побудовано стрічку. З’ясувати  культурологічну основу допомогла Г.Г. Сидоренко, викладач культурології. Вона розповіла про трагізм масових репресій і знищення української культури, зокрема кобзарства в 30-ті роки минулого століття, а саме Всесоюзний з’їзд кобзарів і лірників у Харкові 1934 року, який закінчився кривавою розправою з незрячими бандуристами.

У цілковитій, напруженій тиші відбувся перегляд фільму. А після останніх кадрів тиша аж дзвеніла. Всі ніби заціпеніли, чи то, може, й справді, розкрилися душі і серця. Бо щоб зрозуміти, чому «квіти мають очі», треба «дивитися серцем».

UCH_6506 UCH_6508 UCH_6511

Відгуки про кінолекторій:

–         студенти II БС заочної форми навчання:

«Перш за все, велика подяка викладачам, які підготували кінолекторій. Глибинний  зміст трагічних подій у фільмі розкрили Валентина Іванівна Криворучко і Галина Григорівна Сидоренко. Вразив сам фільм особливістю сюжету,  професійністю гри акторів, майстерністю зображення  навіть деталей».

–         Катерина Скаженик, студентка ІІ ВТЗ:

«Найбільше мені сподобалися кобзарі, які утверджують високі ідеали свободи, правди, честі. А по-справжньому сліпою була влада, яка своїми антигуманними вчинками знищила співців. Надзвичайно вразили слова: «Козака можна вбити, а пісню – ніколи».

–         Жанна Вікторівна, викладач:

«Нарешті український кінематограф зрушив з мертвої точки! Адже після робіт Параджанова та Іллєнка майже не було чим пишатися. Успіх будь якого фільму складається з багатьох компонентів: це і сама сюжетна композиція, гра акторів, майстерність режисера та знімальної групи, технічні можливості проекту та ін. Схоже, що всі ці складові вдало поєдналися у фільмі Олеся Саніна. Що вже говорити про неабияку актуальність фільму сьогодні, своєчасність якого важко переоцінити. Хотілося б відзначити високий рівень професіоналізму лекторів В.І. Криворучко і Г.Г. Сидоренко та організації ними такої складної форми як кінолекторій».

Майже усі в залі дивилися фільм «Поводир» уперше. А ось відгуків читали багато і різних. Фактом є те, що він став найуспішнішим за роки української Незалежності. Поза сумнівом, що такий фільм сьогодні необхідний. І справа не лише в патріотизмі. Фільм змусив відчути себе українцями і розумом і серцем,
не тільки дивитися, а й бачити і відчувати те, чого прагнуть і за що борються герої фільму.

Фільм український. І таким його робить не зовнішній антураж: вишиванки, віночки, стрічечки, а віковічний біль, що живе в душі українців і час від часу змушує піднімати голову і доводити, в першу чергу, собі, що ми гідні нащадки великих пращурів.

 

В. Горошко, голова циклової комісії викладачів мови і літератури 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.