Слово і час

Поезія – це напевно, одне з найбільш геніальних досягнень людства. Висловлювати свої почуття у  віршованій формі, своє світовідчуття, мріяти про майбутнє і згадувати минуле, одночасно звертаючись до мільйонів і залишаючись при цьому на самоті із собою, на це здатна тільки поезія.

          З метою заохотити поетичну творчість, поширити поезію, а також встановити діалог між культурами 21 березня 1999 року ухвалою ЮНЕСКО було прийняте рішення про запровадження Всесвітнього дня поезії. Вперше це свято відзначили в Парижі, а в українському календарі воно з’явилося в 2004 році.

          19 березня в бібліотеці Гадяцького фахового коледжу культури і мистецтв ім. І.П.Котляревського відбулася літературна година «Слово і час», присвячена Всесвітньому дню поезії. На заході були присутні студенти ІІ та ІІІ курсів. Вони мали змогу згадати свої улюблені вірші та переглянути відеопрезентацію  з виконанням кращих творів української поезії.

          Можна безкінечно наводити приклади надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини, можна писати довжелезні твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна дискутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених  віршів.  Головне у цій справі – відчути у поезії  життя. Адже кожен вірш подібний до людської душі – світлої і доброї або ж втомленої і нудної. Та й зрештою, що ж таке справжня поезія? Хіба це вимучені ночами рими? Ні, поетичне слово повинно торкатися найпотаємніших струн людської душі, бо  інакше – «страшні слова, коли вони мовчать».

О.Терещенко