Чому корисно опановувати гру на музичному інструменті
Останні наукові дослідження вчених нейрофізіологів та психологів вкотре дослідили і підтвердили за допомогою сучасних приладів величезний сприятливий вплив занять музикою на розвиток людини. Хоча про це було відомо ще з часів античності, коли музику використовували з лікувальною метою. Відомі філософи та вчені Платон, Піфагор, Сократ, Аристотель у своїх працях описували її корекційний, розвивальний та виховний ефект.
Головний мозок музикантів якісно відрізняється від тих, хто не займається музикою. У ньому більша товщина сірої речовини (кори), масивніше мозолисте тіло (що з’єднує дві півкулі), краще розвинуті зони, які відповідають за слух, зір, тактильне сприйняття, моторику. Такий мозок має здатність працювати в рази ефективніше, злагодженіше, у ньому формується більше нейронних зв’язків та зв’язків між двома півкулями. Це пояснюється тим, що несинхронні рухи рук та пальців є досить складною задачею для нашого мозку, оволодіння якою підсилює його потенційні можливості. Вивчення нотної грамоти рівносильне вивченню іще однієї іноземної мови, а гармонію порівнюють з вищою математикою (згадаймо поліфонічні твори Баха).
Музика розвиває не тільки слух і дрібну моторику, а й пізнавальні процеси (сприйняття, увагу, пам’ять, уяву, фантазію, інтелект, мовлення), емоційно-вольову сферу (збагачує нашу палітру емоцій і почуттів, здатність концентрації уваги на певній поставленій задачі). Розвивається логічне, дивергентне, абстрактне, образне, просторове, креативне мислення. Така особистість здатна більш творчо вирішувати навчальні завдання та проблеми, краще орієнтується в нових незнайомих умовах, адаптується та знаходить оптимальний вихід з проблемної ситуації. Майже 90 % нобелівських лауреатів у дитинстві займались музикою.
Але гра на музичних інструментах – це ще й психотерапевтичний метод, своєрідна медитація, рятівний засіб від стресів і депресивних настроїв, спосіб вираження власних емоцій, почуттів.
Н.Филь
