Мово моя калинова, звита з любові й тепла!

Щороку, 9 листопада, у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія –  наша країна відзначає День української писемності і мови. У цей день ми згадуємо ім’я Івана Котляревського – зачинателя сучасної української літератури та Великого Кобзаря Тараса Шевченка – основоположника нової української мови, твори якого були перекладені 147 мовами народів світу. На державному ж рівні це свято було встановлене ще в далекому 1997 році, та проте тільки сьогодні ми усвідомлюємо його справжнє значення.

Українська мова – це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, те, що із раннього дитинства формує наш світогляд та наше мислення. Мова передається нам від батьків і забезпечує нерозривний зв’язок поколінь. Врешті, мова вказує нам, хто ми є насправді, якої землі ми діти, якої держави громадяни.

Вислів давньогрецького філософа Сократа “Заговори, щоб я тебе побачив” сьогодні є влучним пострілом перед російською навалою. Адже у воєнних умовах та жорстоких терористичних актах з боку рф українська мова стала ще й стратегічною зброєю, символом незламності та віри.

Тож ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і Перемогу.

14 листопада членами лінгвістичного гуртка «Дивослово» під керівництвом викладача української мови Оксани Базавлук була проведена літературно-музична композиція для студентів 1-4 курсів коледжу «Мово моя калинова, звита  з любові й тепла», присвячена Дню української мови та писемності. Присутні отримали задоволення не тільки від почутого українського слова, а й від милозвучних українських пісень, довідались про історію цього свята та  трагічні сторінки  розвитку нашої мови.

День української писемності – прекрасний привід прочитати нову книгу українською мовою, або розмовляти весь день виключно українською, бо це модно і престижно!

У святковий День української мови та писемності бажаю кожному студентові, щоб Материнське Слово було для кожного духовним джерелом життя і оберегом. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо у душі любов до рідної мови. Пам’ятаймо, що ціною життів кращих, ми сьогодні виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє.

Оксана БАЗАВЛУК, викладач української мови

You may also like...

Залишити відповідь