Мово моя калинова, звита з любові й тепла!

Щороку, 9 листопада, у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія –  наша країна відзначає День української писемності і мови. У цей день ми згадуємо ім’я Івана Котляревського – зачинателя сучасної української літератури та Великого Кобзаря Тараса Шевченка – основоположника нової української мови, твори якого були перекладені 147 мовами народів світу. На державному ж рівні це свято було встановлене ще в далекому 1997 році, та проте тільки сьогодні ми усвідомлюємо його справжнє значення.

Українська мова – це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, те, що із раннього дитинства формує наш світогляд та наше мислення. Мова передається нам від батьків і забезпечує нерозривний зв’язок поколінь. Врешті, мова вказує нам, хто ми є насправді, якої землі ми діти, якої держави громадяни.

Вислів давньогрецького філософа Сократа “Заговори, щоб я тебе побачив” сьогодні є влучним пострілом перед російською навалою. Адже у воєнних умовах та жорстоких терористичних актах з боку рф українська мова стала ще й стратегічною зброєю, символом незламності та віри.

Тож ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і Перемогу.

14 листопада членами лінгвістичного гуртка «Дивослово» під керівництвом викладача української мови Оксани Базавлук була проведена літературно-музична композиція для студентів 1-4 курсів коледжу «Мово моя калинова, звита  з любові й тепла», присвячена Дню української мови та писемності. Присутні отримали задоволення не тільки від почутого українського слова, а й від милозвучних українських пісень, довідались про історію цього свята та  трагічні сторінки  розвитку нашої мови.

День української писемності – прекрасний привід прочитати нову книгу українською мовою, або розмовляти весь день виключно українською, бо це модно і престижно!

У святковий День української мови та писемності бажаю кожному студентові, щоб Материнське Слово було для кожного духовним джерелом життя і оберегом. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо у душі любов до рідної мови. Пам’ятаймо, що ціною життів кращих, ми сьогодні виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє.

Оксана БАЗАВЛУК, викладач української мови