Символ національної і державної величі

DSC_8329 DSC_8333 DSC_8336

4 березня 2015 року в читальному залі бібліотеки Гадяцького училища культури відбулася година спілкування та організовано перегляд літератури «Символ національної і державної величі»,  присвячені 200-річчю від дня народження Михайла Вербицького та 150-й річниці першого публічного виконання національного гімну.

На заході були присутні студенти ІІ, ІІІ, ІVкурсів спеціалізації «Видовищно-театралізовані заходи», завідуюча бібліотекою Терещенко О.І. та викладач режисерських дисциплін Судакова Н.Д.

Завідуюча бібліотекою Терещенко О.І. познайомила присутніх з біографією талановитого композитора, хорового диригента Михайла  Вербицького. Майбутній композитор народився 4 березня  1815 року в селі Яворнику Руськім неподалік від Перемишля (Польща)  в сім’ї священика. Його життя і творчість були сповнені контрастів: непросте життя сільського священика, ускладнене матеріальними нестатками і відокремлене у глухій провінції від світу великого мистецтва, дивовижно поєднувалися з потужною результативністю творчої діяльності.

Студенти переглянули фільм «Михайло Вербицький», в якому було висвітлено етапи  становлення   великого композитора та створення ним багаточисельних талановитих композицій. Особлива заслуга Михайла Вербицького перед українським народом – це композиція українського гімну «Ще не вмерла Україна». Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана Іваном Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.

У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького.

Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу  здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли.

Присутні на заході з величезним почуттям патріотизму виконали Державний Гімн України і їх очі були переповнені надією на світле майбутнє нашої держави. Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля, держава – вільна, незалежна, сонцем осяяна Україна. Ми – частина народу. Без нас усіх немає ні народу, ні історії. І нам творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети.

 Завідуюча бібліотекою О.І.Терещенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.