Пам’яті Івана Харитоновича Тендітника
Наші справи, а краще, якщо вони добрі, живуть значно довше від нас. Пам’ять про людину, про її справи живуть у спогадах, у душах людей…
Вже 36 років минуло з того часу, як закінчив свою професійну діяльність чудовий педагог, справжній музикант, хормейстер, винятково скромна і добра людина, заслужений працівник культури України Іван Харитонович Тендітник.
У 1991 році не стало Івана Харитоновича, у минулому, викладача Гадяцького культурно – освітнього училища(так тоді називався Гадяцький коледж культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського).
22 роки пропрацював викладачем хорових дисциплін Іван Харитонович – уроджененець села Бобрівник, Зіньківського району. Тут він навчався у школі. У 1940 році вступив до Полтавського музичного училища, але навчання було перерване війною. Воював на фронтах Другої світової війни, за що у 1944 році був нагороджений медаллю «За бойові заслуги», а після закінчення війни продовжив навчання у Полтавському музичному училищі. Далі, з1955 до 1960 року – навчання на диригентсько-хоровому відділі у Кишинівській консерваторії, яку закінчив з відзнакою.
Саме хорова справа, музична педагогіка стали справою життя Івана Харитоновича і, особливо, – робота з хором.
Період творчої діяльності Тендітника, як керівника хору училища – це період розвитку хорового виховання студентів у кращих академічних традиціях. Учасники хору і сьогодні згадують свої виступи на багатьох сценах Полтавщини, України, де хор виконував твори української, світової класики, пісні сучасних композиторів. І сьогодні учасники хору, яким керував Тендітник згадують як еталонне звучання у хорі під його орудою і славнозвісні українські народні пісні: «Щедрик», «Козака несуть», «За городом качки пливуть» у обробці М. Леонтовича, «Такі оченьки» у обробці М. Фісуна, і академічні твори, серед яких – «Реквієм» М. Анцева.
Десятки учнів Івана Харитоновича пов’язали своє життя з музикою – народний артист України, головний диригент Полтавського симфонічного оркестру Віталій Скакун, заслужені працівники культури України: Анатолій Жданов, Іван Носенко, Олександр Житинський, Михайло Троцак, Василь Підгайний, Федір Кривенко, Володимир Подоляка, Анатолій Демент, Анатолій Крутько і ще багатьом-багатьом митцям Полтавщини, України він дав дорогу у професійне життя. Ще й сьогодні, у колективі талановитих викладачів коледжу працюють його учні – керівник хорової спеціалізації, керівник народного хору коледжу Олексій Свирид, викладач хорових дисциплін Наталія Орел.
Сьогодні творча особистість метра – приклад для наслідування студентами коледжу, мотивація до успішного оволодіння професією. Щороку кращий студент – хоровик стає номінантом премії ім. І.Х. Тендітника. Цього року це успішна студентка, талановита учасниця багатьох обласних, всеукраїнських вокально-пісенних фестивалів, конкурсів Вікторія Безпала.
20 листопада цього року Івану Харитоновичу Тендітнику, який народився у 1925 році, виповнилося б 93 роки. І саме у день його народження на його могилі у селі Бобрівник, на кошти, зароблені студентами і викладачами коледжу під час концертної діяльності та за допомогою Тарасівського сільського голови О. Вереса було відкрито пам’ятник. З цієї нагоди відбулося урочисте зібрання вшанування пам’яті славного вчителя і земляка біля встановленого пам’ятника. Пам’ятна зустріч пройшла за участі студентів і викладачів Гадяцького коледжу культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського, мешканців села, колишніх учнів Івана Харитоновича, серед яких артистка Полтавського академічного музично-драматичного театру ім. Гоголя Світлана Коломієць, за участі директора, вчителів Бобрівницької загальноосвітної школи, племінниці Івана Харитоновича Ніни Олексіівни Білан, яка поділилася з учасниками зібраними спогадами про свого дядька, подякувала організаторам і учасникам за те, що пам’ятають про нього.
Наприкінці цієї пам’ятної події прозвучали християнські духовні піснеспіви у виконання викладачів коледжу.
Пам’ять про Людину, Вчителя, Хормейстера жива і буде жити.
Директор коледжу А. Насменчук
